Запорожье

Шосте селище (Соцмісто)

Описание

  • Шосте селище, або Соцмісто, — архітектурний район Запоріжжя, що формувався разом із ДніпроГЕСом та промисловим комплексом. Тут поєднані конструктивізм 1920–1930-х років і повоєнний сталінський ампір. Круглий будинок, будинки Лаврова, вежі та озеленені двори розповідають про задум «міста-саду» й пошуки нового міського побуту.

Шосте селище, відоме також як Соцмісто, — архітектурний ансамбль поблизу ДніпроГЕСу. На порівняно невеликій території зосереджені житлові й громадські споруди, що показують перехід від конструктивізму до монументальної повоєнної архітектури.

Одна з найвідоміших будівель — Круглий будинок у формі незамкненого кола. Будинки Лаврова 1936 року поєднують плоскі фасади й круглі вікна з мотивами давньосхідної архітектури. Амбулаторне містечко складається з поліклініки, диспансеру та аптеки, облицьованих темно-рожевим вірменським туфом.

На проспекті Металургів розташовані чотири будинки-комуни за проєктом Ольги Яфи. Їх задум відображав ідею колективного побуту: крайні будівлі оздоблені туфом, центральні — білою штукатуркою. Повоєнні акценти ансамблю — семиповерхова вежа Козлінера 1949 року й 47-метрова вежа на будинку коксохімзаводу 1951 року.

До ансамблю належать також будівля обласної філармонії, пам’ятник промисловому Запоріжжю та скульптура кіногероя Саші Савченка, якого зіграв Микола Рибников. Зелені двори й громадські простори доповнюють історію району як експерименту міського планування.

Шосте селище, відоме також як Соцмісто, — архітектурний ансамбль поблизу ДніпроГЕСу. На порівняно невеликій території зосереджені житлові й громадські споруди, що показують перехід від конструктивізму до монументальної повоєнної архітектури.

Одна з найвідоміших будівель — Круглий будинок у формі незамкненого кола. Будинки Лаврова 1936 року поєднують плоскі фасади й круглі вікна з мотивами давньосхідної архітектури. Амбулаторне містечко складається з поліклініки, диспансеру та аптеки, облицьованих темно-рожевим вірменським туфом.

На проспекті Металургів розташовані чотири будинки-комуни за проєктом Ольги Яфи. Їх задум відображав ідею колективного побуту: крайні будівлі оздоблені туфом, центральні — білою штукатуркою. Повоєнні акценти ансамблю — семиповерхова вежа Козлінера 1949 року й 47-метрова вежа на будинку коксохімзаводу 1951 року.

До ансамблю належать також будівля обласної філармонії, пам’ятник промисловому Запоріжжю та скульптура кіногероя Саші Савченка, якого зіграв Микола Рибников. Зелені двори й громадські простори доповнюють історію району як експерименту міського планування.

Как проехать?

Общественным транспортом до остановки «пр. Металлургов»

А ТАКЖЕ НЕПОДАЛЁКУ НАХОДЯТСЯ

ИСТОРИЯ

  • Розробка експериментального «міста-саду» почалася у 1928 році.
  • Основна забудова 1929–1932 років розвивалася одночасно з ДніпроГЕСом і металургійним комплексом.
  • Після руйнувань Другої світової війни район масштабно відбудували.

У 1928 році поблизу споруджуваного ДніпроГЕСу почали розробляти експериментальний проєкт «соціалістичного міста». Для нього обрали територію від греблі до вулиці Верхньої. Над задумом працювали Віктор Веснін, Георгій Орлов, Микола Коллі та Віталій Лавров.

Архітектори прагнули створити «місто-сад» із комфортними громадськими просторами. У дворах передбачали дитячі майданчики, естради й фонтани. Основна забудова 1929–1932 років розвивалася разом із гідроелектростанцією та металургійним комплексом.

Ранні будівлі виконували у стилі конструктивізму, виразним прикладом якого став Круглий будинок. Згодом архітектурний образ змінився: з’явилися класичні мотиви й монументальні повоєнні споруди. Під час Другої світової війни район зазнав майже повного руйнування; за наведеними історичними даними, 1945 року лише шість будинків залишалися придатними для проживання. Подальша відбудова сформувала поєднання різних архітектурних епох.

У 1928 році поблизу споруджуваного ДніпроГЕСу почали розробляти експериментальний проєкт «соціалістичного міста». Для нього обрали територію від греблі до вулиці Верхньої. Над задумом працювали Віктор Веснін, Георгій Орлов, Микола Коллі та Віталій Лавров.

Архітектори прагнули створити «місто-сад» із комфортними громадськими просторами. У дворах передбачали дитячі майданчики, естради й фонтани. Основна забудова 1929–1932 років розвивалася разом із гідроелектростанцією та металургійним комплексом.

Ранні будівлі виконували у стилі конструктивізму, виразним прикладом якого став Круглий будинок. Згодом архітектурний образ змінився: з’явилися класичні мотиви й монументальні повоєнні споруди. Під час Другої світової війни район зазнав майже повного руйнування; за наведеними історичними даними, 1945 року лише шість будинків залишалися придатними для проживання. Подальша відбудова сформувала поєднання різних архітектурних епох.

ИНТЕРЕСНЫЕ ФАКТЫ

  • Діаметр двору Круглого будинку становить близько 150 метрів. Підхід до нього обрамляють будинки-близнюки з круглими отворами на фасадах, які порівнюють з оздобленням давньоримської гробниці Еврісака.
  • Версія, нібито С-подібний будинок мав бути першою літерою слова «Сталін», — міська легенда, а не підтверджений задум архітекторів.
  • Арки-входи до дворів будинків Лаврова нагадують ворота ассирійських міст і показують звернення архітекторів до мистецтва Стародавнього Сходу.
  • Діаметр двору Круглого будинку становить близько 150 метрів. Підхід до нього обрамляють будинки-близнюки з круглими отворами на фасадах, які порівнюють з оздобленням давньоримської гробниці Еврісака.
  • Версія, нібито С-подібний будинок мав бути першою літерою слова «Сталін», — міська легенда, а не підтверджений задум архітекторів.
  • Арки-входи до дворів будинків Лаврова нагадують ворота ассирійських міст і показують звернення архітекторів до мистецтва Стародавнього Сходу.