Справу професора Докучаєва продовжив його соратник Костянтин Іванович Юницький. Він заклав дендрарій, розширив об’єм лісових посадок. Костянтин Юницький керував проектом з 1894-го до 1906-го року. За цей час заліснена територія досягла розмірів 5 тисяч гектарів. Велика частина цих насаджень збереглася до кінця 20 сторіччя. У народі їх називають Докучаєвськими смугами. В кінці 1940-х років станція була відновлена на меншій площі (916 га). На ній працювали фахівці з полезахисних експедицій АН СРСР, потім було створено Юницьке дослідне лісництво Луганської агромеліоративної науково-дослідної станції Мінлісгоспу України.
7 грудня 1971 року рішенням виконкому Луганської обласної ради народних депутатів колишня Старобільська ділянка експедиції В.В. Докучаєва на площі 916 га була оголошена пам’яткою природи. 28 жовтня 1974 року урочище Юницького оголошено ботанічним заказником республіканського значення. У будинку, де жив К.І. Юницький, створено музей, що відображає історію степового лісорозведення.
Справу професора Докучаєва продовжив його соратник Костянтин Іванович Юницький. Він заклав дендрарій, розширив об’єм лісових посадок. Костянтин Юницький керував проектом з 1894-го до 1906-го року. За цей час заліснена територія досягла розмірів 5 тисяч гектарів. Велика частина цих насаджень збереглася до кінця 20 сторіччя. У народі їх називають Докучаєвськими смугами. В кінці 1940-х років станція була відновлена на меншій площі (916 га). На ній працювали фахівці з полезахисних експедицій АН СРСР, потім було створено Юницьке дослідне лісництво Луганської агромеліоративної науково-дослідної станції Мінлісгоспу України.
7 грудня 1971 року рішенням виконкому Луганської обласної ради народних депутатів колишня Старобільська ділянка експедиції В.В. Докучаєва на площі 916 га була оголошена пам’яткою природи. 28 жовтня 1974 року урочище Юницького оголошено ботанічним заказником республіканського значення. У будинку, де жив К.І. Юницький, створено музей, що відображає історію степового лісорозведення.
Справу професора Докучаєва продовжив його соратник Костянтин Іванович Юницький. Він заклав дендрарій, розширив об’єм лісових посадок. Костянтин Юницький керував проектом з 1894-го до 1906-го року. За цей час заліснена територія досягла розмірів 5 тисяч гектарів. Велика частина цих насаджень збереглася до кінця 20 сторіччя. У народі їх називають Докучаєвськими смугами. В кінці 1940-х років станція була відновлена на меншій площі (916 га). На ній працювали фахівці з полезахисних експедицій АН СРСР, потім було створено Юницьке дослідне лісництво Луганської агромеліоративної науково-дослідної станції Мінлісгоспу України. 7 грудня 1971 року рішенням виконкому Луганської обласної ради народних депутатів колишня Старобільська ділянка експедиції В.В. Докучаєва на площі 916 га була оголошена пам’яткою природи. 28 жовтня 1974 року урочище Юницького оголошено ботанічним заказником республіканського значення. У будинку, де жив К.І. Юницький, створено музей, що відображає історію степового лісорозведення. Указом Президента України No 1238 від 12.09.2005 року площу заказника було збільшено з 916 до 1065 га. Територія заказника була розширена за рахунок приєднання урочища Попове площею 149 га, розташованого в 3 км на південь від села Городище. На території заказника нараховується більше 500 видів тварин та близько 300 видів рослин. На території парку протікає річка Деркул. У межах парку долина Деркулу має жолобовидний характер із пологим лівим берегом і стрімким - правим, на якому відслонюється крейдо-мергельні породи. Ширина заплави 2 - 3,5 км, заплавна тераса чітко вираженим уступом переходе в надзаплавну. На території ботанічного заказника прокладена екологічна стежка, довжиною 6 км, що проходить по найцікавішим з історичної і наукової точок зору насадженням і угіддям. Різноманітна фауна: разом із споконвічними представниками цілинних степів – дрохвою, бабаками, – тут можна зустріти і типових представників лісів – лосів, диких кабанів, борсуків, близько 150 видів птахів.
Справу професора Докучаєва продовжив його соратник Костянтин Іванович Юницький. Він заклав дендрарій, розширив об’єм лісових посадок. Костянтин Юницький керував проектом з 1894-го до 1906-го року. За цей час заліснена територія досягла розмірів 5 тисяч гектарів. Велика частина цих насаджень збереглася до кінця 20 сторіччя. У народі їх називають Докучаєвськими смугами. В кінці 1940-х років станція була відновлена на меншій площі (916 га). На ній працювали фахівці з полезахисних експедицій АН СРСР, потім було створено Юницьке дослідне лісництво Луганської агромеліоративної науково-дослідної станції Мінлісгоспу України. 7 грудня 1971 року рішенням виконкому Луганської обласної ради народних депутатів колишня Старобільська ділянка експедиції В.В. Докучаєва на площі 916 га була оголошена пам’яткою природи. 28 жовтня 1974 року урочище Юницького оголошено ботанічним заказником республіканського значення. У будинку, де жив К.І. Юницький, створено музей, що відображає історію степового лісорозведення. Указом Президента України No 1238 від 12.09.2005 року площу заказника було збільшено з 916 до 1065 га. Територія заказника була розширена за рахунок приєднання урочища Попове площею 149 га, розташованого в 3 км на південь від села Городище. На території заказника нараховується більше 500 видів тварин та близько 300 видів рослин. На території парку протікає річка Деркул. У межах парку долина Деркулу має жолобовидний характер із пологим лівим берегом і стрімким - правим, на якому відслонюється крейдо-мергельні породи. Ширина заплави 2 - 3,5 км, заплавна тераса чітко вираженим уступом переходе в надзаплавну. На території ботанічного заказника прокладена екологічна стежка, довжиною 6 км, що проходить по найцікавішим з історичної і наукової точок зору насадженням і угіддям. Різноманітна фауна: разом із споконвічними представниками цілинних степів – дрохвою, бабаками, – тут можна зустріти і типових представників лісів – лосів, диких кабанів, борсуків, близько 150 видів птахів.