Головний фасад корпусу отримав досить багату, як на виробничу будівлю, обробку. За загальним рішенням він дещо нагадує торгівельний ряд із великими вітринами у першому поверсі. Це зумовлювалось недоліками освітлення і намаганням надати виробничим приміщенням якомога більше денного світла, тож на дворовому фасаді будинку у першому поверсі розташовувались не менші за розміром вітрини, ніж на головному. Другий поверх головного фасаду отримав еклектичне рішення. Його водночас можна визначити належним і до неоруської, і до романської стилістики. Особливістю корпусу стало щедре використання у декорі фасадів керамічної плитки і великих збірних панно.
Первісно виробничі приміщення займали лише перший поверх корпусу. У другому поверсі розташовувалась контора і квартири співробітників «Печатні».
Протягом 1890-х рр. типографія була дуже серйозно перебудована. Було розширено в глибину кварталу земельну ділянку. До первісного корпусу добудовано новий двоповерховий виробничий корпус. В глибині ділянки споруджено двоповерховий житловий корпус. Первісний корпус було повністю переобладнано під виробничі потреби. Автор цієї реконструкції не встановлений.
На 1901 р. Катеринославське відділення «Печатні» мало річне виробництво, що оцінювалось у 150 000 рублів, 150 робітників та службовців у штаті. Роботу підприємства забезпечували два парові котли та підключення до міської електричної мережі. Типографія була провідним підприємством галузі у місті, але її роль у структурі товариства із правлінням у м. Москві та відділеннями у Санкт-Петербурзі, Катеринославі, Києві, Самарі та Харкові не встановлено.
Великі розміри типографії зробили її привабливим об’єктом для місцевих революційних партій. Вже у 1898 р. у ній нелегально друкуються прокламації катеринославського «Союза боротьби за визволення робочого класу». У грудні 1905 р. під час загального політичного страйку та збройного повстання тут друкувались документи та «Бюлетень» Бойового страйкового комітету.
У 1910 р. типографію Товариства «Печатня С.П. Яковлева» було зачинено. Відомостей щодо причин закриття типографії не виявлено. В подальшому комплекс будівель типографії кілька разів переходить між різними власниками. На 1912 – 1913 рр. він значиться у володінні Є. Черненка, у 1913 – 1914 рр. – Заславського, після 1914 р. – Шварца.
У 1910-х рр. комплекс будівель ґрунтовно реконструюється. Старий корпус по вулиці перебудовується у торгівельно-конторський. Виробничий корпус у дворі продовжує використовуватись за первісним призначенням (тут працюють типографії Дитятьківського товариства Губернського правління, та газети «Южная заря»). За
первісним призначенням використовується і житловий корпус, який було надбудовано до чотирьох поверхів. Надбудова виконана у стилі модерн.
У 1910-х рр. у будівлях розміщується кілька крамниць та невеликих контор. Найбільш важливими орендарями є Катеринославська товарна біржа (1914 – 1918 (?)) та редакція газети «Южная заря».
На початку 1920-х рр. у комплексі відновлює роботу 3-тя державна типографія Катеринославського Поліграфтресту (колишня типографія Губернського правління). З середини 1920-х рр. у комплекс переводиться правління Поліграфтресту та 1-ша державна типографія ім. 25-тиріччя ВКП(б). Об’єднані типографії отримують назву 7-ма державна типографія ім. 25-тиріччя ВКП(б). У 1930-х рр., після досить ґрунтовної модернізації підприємство отримує назву Поліграфічна фабрика ім. 25-тиріччя
ВКП(б).
У 1941 – 1943 рр. відомостей про роботу Поліграффабрики не виявлено. Вірогідно, що її обладнання було використано окупаційною владою для відновлення діяльності типографій ФЗН поліграфістів та «Зоря». По звільненню міста комплекс було зайнято Обласною типографією. Ремонтні роботи та відновлення виробничих потужностей завершилися лише наприкінці 1946 р.
З 1977 р. у комплексі працює Дніпропетровська міська типографія, яка у 1989 р. була реорганізована у підприємство «Дніпро» (згодом ТОВ «Поліграфіст»). У 2000-х рр. комплекс перебудовано під торгівельний центр.
