Вулиця Полтавський Шлях
Ця вулиця є другою за популярністю в місті, після центральній вулиці - ...
Один з найбільших православних храмів міста розташований в Холодногірському районі міста. Він належить Українській православній церкві Московського патріархату і розташований на одній з найдовших та значних вулиць міста - на Полтавському Шляху. Спершу тут знаходилася каплиця, але на її місці була побудована ця кам'яна церква. Храму вже більше двох сотень років, проте він досі є одним з найвеличніших архітектурних споруд Харкова.
Один з найбільших православних храмів міста розташований в Холодногірському районі міста. Він належить Українській православній церкві Московського патріархату і розташований на одній з найдовших та значних вулиць міста - на Полтавському Шляху. Спершу тут знаходилася каплиця, але на її місці була побудована ця кам'яна церква. Храму вже більше двох сотень років, проте він досі є одним з найвеличніших архітектурних споруд Харкова.
До зупинки "Озерянська Церква" буде удобрхно дістатися за допомогою трамвая 3, маршрутних таксі 11Е, 244е, 254е, 258е, 282е, 302е. У 10 хвилинах ходьби розташована станція метро "Холодна гора" і однойменний автобусний термінал приміського значення.
Ця вулиця є другою за популярністю в місті, після центральній вулиці - ...
Після закриття Озерянської пустелі під Мерефою, святиня-ікона, виявлена там, перебувала в Курязькому монастирі. У 1843 році місцевим архієпископом були затверджені хресні ходи з Озерянської іконою Божої Матері, яка на зимовий час (30 (13) вересня) переносилася в Свято-Покровський чоловічий монастир в історичному центрі міста, а в літній час 22 (5) квітня поверталася в Курязький монастир. Дорога хресного ходу проходила через Холодну гору, на якій в 1847 році була зведена каплиця, присвячена цій іконі.
Її будівництво ініціював Харківський архієпископ Інокентій (Борисов). У цій каплиці відбувалася зустріч ченців з міського та приміського монастирів і передача ікони під час молебню до Богородиці. З 1880-х років в каплиці, в якій був встановлений раніше престол, почалися регулярні богослужіння. Вона ще не мала власного настоятеля, тому богослужіння проводилися там монахами Свято-Покровського монастиря, якому і належала каплиця. У червні 1892, в зв'язку з необхідністю розширення церкви, почалося будівництво нового проекту храму, розробленого В.Х.Немкіним. Воно було завершено лише через 9 років стараннями священика Максима Пономарьова. Архітектурна споруда була виконана в неовізантійському стилі з червоної цегли. Після цього церква була перебудована за проектом єпархіального архітектора Н.В.Покровского. До 1906 року на території розташовувалося два дерев'яні будиночки для відпочинку служителів церкви і проведення занять в недільній школі. У 1925 році церква була передана парафіянам, а в 1938 - закрита. У 1942-1945 роках богослужіння було відновлено, а храм - відремонтований, але незабаром його знову закрили. Після 1991 року було відновлено двоповерхова будівля з церковної лавкою і місцем для проживання священика. Також при храмі є приміщення, де проходять заняття недільної школи для дітей і дорослих.
Після закриття Озерянської пустелі під Мерефою, святиня-ікона, виявлена там, перебувала в Курязькому монастирі. У 1843 році місцевим архієпископом були затверджені хресні ходи з Озерянської іконою Божої Матері, яка на зимовий час (30 (13) вересня) переносилася в Свято-Покровський чоловічий монастир в історичному центрі міста, а в літній час 22 (5) квітня поверталася в Курязький монастир. Дорога хресного ходу проходила через Холодну гору, на якій в 1847 році була зведена каплиця, присвячена цій іконі.
Її будівництво ініціював Харківський архієпископ Інокентій (Борисов). У цій каплиці відбувалася зустріч ченців з міського та приміського монастирів і передача ікони під час молебню до Богородиці. З 1880-х років в каплиці, в якій був встановлений раніше престол, почалися регулярні богослужіння. Вона ще не мала власного настоятеля, тому богослужіння проводилися там монахами Свято-Покровського монастиря, якому і належала каплиця. У червні 1892, в зв'язку з необхідністю розширення церкви, почалося будівництво нового проекту храму, розробленого В.Х.Немкіним. Воно було завершено лише через 9 років стараннями священика Максима Пономарьова. Архітектурна споруда була виконана в неовізантійському стилі з червоної цегли. Після цього церква була перебудована за проектом єпархіального архітектора Н.В.Покровского. До 1906 року на території розташовувалося два дерев'яні будиночки для відпочинку служителів церкви і проведення занять в недільній школі. У 1925 році церква була передана парафіянам, а в 1938 - закрита. У 1942-1945 роках богослужіння було відновлено, а храм - відремонтований, але незабаром його знову закрили. Після 1991 року було відновлено двоповерхова будівля з церковної лавкою і місцем для проживання священика. Також при храмі є приміщення, де проходять заняття недільної школи для дітей і дорослих.