Собор Успіння Пресвятої Богородиці є яскравим зразком середньовічної архітектури періоду Київської Русі, найдавнішою кам’яною будівлею Канева, що збереглася у перебудованому вигляді до наших днів. Успенський собор будувався як тип малого шестистовпного хрестовобанного одноверхого храму, який представив головні риси архітектури ХІІ століття.
Собор Успіння Пресвятої Богородиці є яскравим зразком середньовічної архітектури періоду Київської Русі, найдавнішою кам’яною будівлею Канева, що збереглася у перебудованому вигляді до наших днів. Успенський собор будувався як тип малого шестистовпного хрестовобанного одноверхого храму, який представив головні риси архітектури ХІІ століття.
Собор Успіння Пресвятої Богородиці було закладено як церкву св. Георгія (Юрія) 9 червня 1144 року великим князем Всеволодом Ольговичем. З того часу доля храму нерозривно пов’язана з історією міста.
Георгіївську церкву споруджено майстрами, які належали до Києво-Чернігівської архітектурної школи. На підготовку будівництва пішов не один рік: лише процес приготування та гашення в ямах вапняного розчину для кладки стін тривав багато років. Як і всі тогочасні храми, церкву було зведено із цегли-плінфри, яку клали на напівсухий розчин, отримуючи з часом суцільний моноліт, що дозволило їй встояти, переживши усі лихоліття історії. Внутрішні стіни були оздоблені фресковим розписом, який, на жаль, не зберігся.
Храм, під яким ще з князівських часів знаходились підземні ходи, що вели в чотирьох напрямках, слугував надійним сховищем для містян під час нападів ворогів, неодноразово руйнувався і знову відновлювався.
З XVI століття Георгіївська (Юріївська) церква відома як храм Успенського православного чоловічого монастиря.
Після турецько-татарського нападу 1678 року храм було зруйновано і лише у 1781–1787 роках розпочались відновлювальні роботи. У 1805–1810 роках ченці-василіани з допомогою приватних пожертв канівського поміщика Казаринова відремонтували храм для своїх релігійних потреб. З 1833 року церква перейшла у володіння православного духовенства, а у 1844 – оголошена соборною та освячена на честь Успіння Богородиці.
У 1966–1970 роках були проведені реставраційні роботи та відкрито у стінах собору Музей народного декоративного мистецтва (1972–1990 рр.).
Після перенесення музею до колишнього Василіанського училища, 1993 року собор передали релігійній громаді Української православної церкви.
Собор Успіння Пресвятої Богородиці було закладено як церкву св. Георгія (Юрія) 9 червня 1144 року великим князем Всеволодом Ольговичем. З того часу доля храму нерозривно пов’язана з історією міста.
Георгіївську церкву споруджено майстрами, які належали до Києво-Чернігівської архітектурної школи. На підготовку будівництва пішов не один рік: лише процес приготування та гашення в ямах вапняного розчину для кладки стін тривав багато років. Як і всі тогочасні храми, церкву було зведено із цегли-плінфри, яку клали на напівсухий розчин, отримуючи з часом суцільний моноліт, що дозволило їй встояти, переживши усі лихоліття історії. Внутрішні стіни були оздоблені фресковим розписом, який, на жаль, не зберігся.
Храм, під яким ще з князівських часів знаходились підземні ходи, що вели в чотирьох напрямках, слугував надійним сховищем для містян під час нападів ворогів, неодноразово руйнувався і знову відновлювався.
З XVI століття Георгіївська (Юріївська) церква відома як храм Успенського православного чоловічого монастиря.
Після турецько-татарського нападу 1678 року храм було зруйновано і лише у 1781–1787 роках розпочались відновлювальні роботи. У 1805–1810 роках ченці-василіани з допомогою приватних пожертв канівського поміщика Казаринова відремонтували храм для своїх релігійних потреб. З 1833 року церква перейшла у володіння православного духовенства, а у 1844 – оголошена соборною та освячена на честь Успіння Богородиці.
У 1966–1970 роках були проведені реставраційні роботи та відкрито у стінах собору Музей народного декоративного мистецтва (1972–1990 рр.).
Після перенесення музею до колишнього Василіанського училища, 1993 року собор передали релігійній громаді Української православної церкви.