По той бік Інгулу. Цікаві місця правобережжя

Міцні кам’яні стіни, високі вежі з донжоном, бійниці, гармати…Не бачите? Ану ще раз погляньте на назву об’єкта. Може, помилка? Не туди прийшли? Та, наче, все так…У тому то й особливість нашої фортеці. Вона – земляна. Усі її оборонні елементи насипані із землі та глини…До речі, за новітньою у ті часи технікою будівництва фортифікаційних споруд!

Через Пречистенські ворота фортеці Св. Єлисавети потрапляємо на початок Великої Перспективної вулиці, яка вела до міста. Неподалік фортеці, на правому березі річки Інгул, було кілька гарних споруд. Деякі з них існують і нині. Однією із центральних споруд правобережжя є Собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці. Ця споруда – справжній свідок історії краю, адже є чи не єдиною пам’яткою, яка вистояла протягом вже більше ніж два століття… У середині ХVІІІ століття на території міста з’явилась грецька община. Поблизу новозбудованої земляної фортеці почали оселятись грецькі купці та торговці. 1766 року вони збудували дерев’яний храм, який освятили спочатку на честь царя Костянтина, а потім – Володимирської ікони Божої Матері. На кінець ХVІІІ століття церква мала близько тисячі прихожан, із яких більшість були серби, росіяни та українці. Ікони були підписані грецькою мовою, богослужіння проводились також грецькою по грецьким книгам. І, хоч храм носить ім’я Володимирської ікони Божої Матері, його містяни й досі звуть просто «грецька церква».

Православний храм, а неподалік – гарний двоповерховий будинок. Старі сходи, печі, оздоблені тогочасними кахлями, кімнати, прикрашені гарною ліпниною… Це – будівля церковно-приходської школи. Сто років тому, під пильним наглядом духовенства, тут давали початкову освіту. Десять років тому, під пильним наглядом викладачів, тут отримували вищу освіту. Зараз тут тихо. Не чути дитячих голосів, на перерві між парами тут не спілкуються студенти… Будівля чекає нового власника, і, можливо, призначення...

На розі двох старих вулиць – Великої Перспективної та Верхньої Пермської, посеред сучасної забудови, важко не помітити гарну, у дещо витриманому класичному стилі, але водночас, досить виразну будівлю. Її вік – більш ніж півтора століття. І весь цей час тут вирішувались чиїсь долі, вершилось правосуддя. Адже ще з далекого 1874 року тут знаходився суд. Спочатку окружний, потім – губернський, пізніше – обласний, а тепер – апеляційний суд області.

Перейшовши на протилежний бік Великої Пермської, шум великої вулиці поступово зникає. Ми потрапляємо у маленький провулок… Увагу привертає гарний старий будинок. Його немає на туристичних мапах міста, екскурсоводи не завжди доводять сюди свої групи… А будинок однозначно заслуговує на увагу! Чого тільки вартує оздоблення його фасадів! Від витонченого мережива цегляного мурування неможливо відвести погляд. Про цей будинок ми знаємо дуже небагато. Невідомо за чиїм проектом будувалась ця стара двоповерхова кам’яниця. Таємницею залишається і точна дата будівництва. З точністю можемо сказати – 100 років будинок вже точно розміняв! Зараз тут здобувають фах майбутні вчителі фізичного виховання. А от що ж тут було раніше?