Прогулянка історичним середмістям

Однією із центральних споруд Великої Перспективної вулиці є будівля, де нині знаходиться головпоштамт. Зараз перед нами – велична триповерхова споруда, яка від центрального входу тягнеться углиб вулиці Гоголя на кількадесят метрів. На перший погляд – це суцільний будинок. Однак, придивившись, помічаємо, що це дві різночасові споруди. І дійсно, «різниця у віці» між ними складає близько півстоліття. Старшим є будинок з балконами, які тримають тендітні жіночки – каріатиди. Він розміщений на вулиці Гоголя, був побудований у 90-х роках ХІХ ст. і належав купцеві Заславському.

Намилувавшись архітектурою будівлі головпоштамту, звертаємо у провулок Декабристів, який раніше називався Поліцейським. Цей провулок дуже короткий, але наповнений контрастами. Більше сотні років тому тут одночасно уживались як відомі та поважні мешканці міста, так і не дуже «культурний та моральний» контингент.

Цей будинок не привертає увагу вичурністю фасадів чи якоюсь архітектурною довершеністю, але кожен, хто пройде повз нього однозначно відчує якусь невидиму енергетику давнини, дух тієї епохи. Серед великої кількості архітектурних пам’яток сучасної вулиці Тараса Карпи, цей будинок один із найстаріших і має досить цікаву історію.

Зовнішній вигляд цього будинку зачаровує…Його можна розглядати з усіх сторін, як зблизька, так і здалека…Навколо цього будинку ходить безліч легенд, міфів та здогадок. Так, у зміях з яблуком у пащі, які спускаються вздовж стіни, одні вбачають символ спокуси та розпусти, інші – біблійний сюжет, а дехто – символ мудрості. У оздобленні бічних фасадів, одні бачать квітучі «дерева життя» з глибоким корінням, що символізують рід та його процвітання, а інші – чарівний посох Гермеса, бога торгівлі. Великий оберемок квітучого гілля над одними із вхідних дверей – символ незламності, сили та єдності. Дзеркала у нішах по обидві сторони від центрального входу у вигляді пелюсток наділяють чарівними властивостями.

Фасад будинку повернуто у бік Єрусалиму… Напроти входу Арон-Акодеш – спеціальна, досить скромна, шафа зі священними книгами іудеїв – свитками тори. Також обличчям до Єрусалиму… Це синагога. Помолитися чи обговорити проблеми громади, відсвяткувати релігійне чи світське свято, зібратися на спільне читання чи навчання – усе це можна робити у синагозі. Адже синагога – це будинок для зібрань, центр єврейської громади, культури.

Сьогодні цей будинок асоціюється з музикою. Тут дітей навчають музичному мистецтву. А от сотню років тому тут дітей лікували, займались перегодовуванням…Точніше, лікували виснаження та втрату апетиту новітнім методом лікування – посиленим харчуванням та різними дієтами. А от внутрішні, дитячі та нервові хвороби у цій лікарні пропонували лікувати за допомогою досить прогресивного у ті часи електролікування, а також різних видів масажу та сухих електрованн. Хворі були під постійним наглядом лікаря, адже лікарня знаходилась у його приватному будинку.

Історія цього місця досить цікава. Ця земельна ділянка дісталася місту від грека. На початку ХІХ ст. земля у центрі міста належала купцеві 1-ї гільдії, греку за походженням, Івану Фундуклею. Тут були його магазини з кам’яними підвалами. Однак страшна пожежа влітку 1834 року знищила майже усе місто, в тому числі й магазини Фундуклея. Його син, київський губернатор, – Іван Іванович Фундуклей – подарував цю землю місту. Цілих два роки (з 1848 по 1850) тривало тут будівництво нового двоповерхового кам’яного будинку. У ньому розмістили міську управу, поліцейське управління, пожежну команду, сирітський суд та ряд інших служб. Перед будівлею влаштували площу, яку назвали Фундуклеївською. А після переведення Єлисаветграда із військового у цивільне відомство, площа змінила назву на Міський бульвар.