Старофлотські казарми
Казарми флотського екіпажу — частина комплексу будівель Миколаївського ...
Історія Адміралтейства, що починається з 1788 року, є яскравою частиною історії міста. В середині ХІХ ст. в північній частині Адміралтейської площі за проектом архітектора Карла Акройда були збудовані стіна і парадні ворота, які відділили площу від суднобудівної верфі. Сьогодні ворота є головною прохідної Миколаївського суднобудівного заводу.
Історія Адміралтейства, що починається з 1788 року, є яскравою частиною історії міста. В середині ХІХ ст. в північній частині Адміралтейської площі за проектом архітектора Карла Акройда були збудовані стіна і парадні ворота, які відділили площу від суднобудівної верфі. Сьогодні ворота є головною прохідної Миколаївського суднобудівного заводу.
Маршрутне таксі №81. Тролейбус №6.
Миколаївське Адміралтейство — центр військового кораблебудування, що розташовувався на березі річки Інгул. Створене у 1788 році за наказом князя Григорія Потьомкіна для потреб Чорноморського флоту, нове відомство включало в себе корабельні майстерні, склади для будівництва, спорядження та ремонту військових кораблів, допоміжні служби й підрозділи. Згідно початкового плану будівництва, комплекс був прямокутної форми і був свого роду невеликою фортецею.
Географічне розташування верфі в гирлі річки Інгул недалеко від Південного Бугу було зручним для подальшого розвитку можливостей і потенціалу суднобудівного заводу, який згодом будував есмінці, міноносці, підводні човни та інші кораблі різного призначення. У 1830-40 рр. за наказом адмірала Михайла Лазарєва комплекс будівель морського відомства був розширений і реконструйований. Додали майстерні і багатоповерхові казарми, будівлі канатного і ливарного заводів, відкрили чоловічу гімназію, в приміщенні якої в нинішній час розташований Миколаївський будівельний коледж.
Ворота, що слугували головним входом Миколаївського адміралтейства, мають призматичний об'єм з проїзною аркою посередині і кордергардіями по боках. Проїзд оформлений колонами доричного ордера. Поверхні стін брами рустовані. В філєнках над сандриками головних воріт розташовані рельєфи гіппокампів, які вироблені методом чеканки. Ще з часів Відродження зображення коня з риб’ячим хвостом використовується в геральдиці для позначення зв’язку з мореплавством.
Наприкінці XIX ст. Миколаївське Адміралтейство опинилось у скрутному становищі через відсутність своєчасної модернізації виробництва, тому було вирішено на місті застарілих корпусів побудувати новий завод і сухі доки в районі Соляних хуторів. Від цих планів довелося відмовитися і в 1910 році Адміралтейство закрили. Загалом, за час функціонування було збудувало велику кількість кораблів різного класу та призначення. Вже 20 серпня 1911 року на базі Миколаївського Адміралтейства починає роботу завод Російського суднобудівного товариства («Руссуд») - на лівому березі річки Інгул були збудовані два стапеля з елінгами, складально-зварювальний цех, ряд корпусів і добудована набережна. Будівля зі шпилем, що прикрашає наше місто, збудована у 1951 році в стилі класицизму і виконує функції адміністрації Миколаївського суднобудівного заводу.
Миколаївське Адміралтейство — центр військового кораблебудування, що розташовувався на березі річки Інгул. Створене у 1788 році за наказом князя Григорія Потьомкіна для потреб Чорноморського флоту, нове відомство включало в себе корабельні майстерні, склади для будівництва, спорядження та ремонту військових кораблів, допоміжні служби й підрозділи. Згідно початкового плану будівництва, комплекс був прямокутної форми і був свого роду невеликою фортецею.
Географічне розташування верфі в гирлі річки Інгул недалеко від Південного Бугу було зручним для подальшого розвитку можливостей і потенціалу суднобудівного заводу, який згодом будував есмінці, міноносці, підводні човни та інші кораблі різного призначення. У 1830-40 рр. за наказом адмірала Михайла Лазарєва комплекс будівель морського відомства був розширений і реконструйований. Додали майстерні і багатоповерхові казарми, будівлі канатного і ливарного заводів, відкрили чоловічу гімназію, в приміщенні якої в нинішній час розташований Миколаївський будівельний коледж.
Ворота, що слугували головним входом Миколаївського адміралтейства, мають призматичний об'єм з проїзною аркою посередині і кордергардіями по боках. Проїзд оформлений колонами доричного ордера. Поверхні стін брами рустовані. В філєнках над сандриками головних воріт розташовані рельєфи гіппокампів, які вироблені методом чеканки. Ще з часів Відродження зображення коня з риб’ячим хвостом використовується в геральдиці для позначення зв’язку з мореплавством.
Наприкінці XIX ст. Миколаївське Адміралтейство опинилось у скрутному становищі через відсутність своєчасної модернізації виробництва, тому було вирішено на місті застарілих корпусів побудувати новий завод і сухі доки в районі Соляних хуторів. Від цих планів довелося відмовитися і в 1910 році Адміралтейство закрили. Загалом, за час функціонування було збудувало велику кількість кораблів різного класу та призначення. Вже 20 серпня 1911 року на базі Миколаївського Адміралтейства починає роботу завод Російського суднобудівного товариства («Руссуд») - на лівому березі річки Інгул були збудовані два стапеля з елінгами, складально-зварювальний цех, ряд корпусів і добудована набережна. Будівля зі шпилем, що прикрашає наше місто, збудована у 1951 році в стилі класицизму і виконує функції адміністрації Миколаївського суднобудівного заводу.