Фортеця Святої Єлизавети будувалася багато років і загалом зайняла площу приблизно 60 гектарів. Вона мала вигляд шестикутної зірки, вся фортифікаційна система оточувалася глибокими сухими ровами. Вибір місця розташування обумовлений приблизно рівною відстанню від вже існуючих тоді фортець — Архангельської на Синюсі та Мішуриноріжської на Дніпрі, що створювало оборонну лінію з трьох великих укріплень, проміжки між якими захищалися новосербськими шанцями та козацькими форпостами.
Фортеця Святої Єлизавети будувалася багато років і загалом зайняла площу приблизно 60 гектарів. Вона мала вигляд шестикутної зірки, вся фортифікаційна система оточувалася глибокими сухими ровами. Вибір місця розташування обумовлений приблизно рівною відстанню від вже існуючих тоді фортець — Архангельської на Синюсі та Мішуриноріжської на Дніпрі, що створювало оборонну лінію з трьох великих укріплень, проміжки між якими захищалися новосербськими шанцями та козацькими форпостами.
Даний комплекс споруд знаходиться на вулиці Ушакова. Через фортецю проходять два маршрути маршрутних таксі, а саме № 3 і № 104. Найближча зупинка громадського транспорт “ Готель Турист”. На даній зупинці зупиняються міські комунальні маршрути, а саме тролейбусний маршрут № 4, № 10, автобусні маршрути № 111А, №111Б, №274. З маршрутних таксі на даній зупинці зупиняються № 1Ц, № 4, № 5, № 8, № 11, № 21, № 44, № 108, № 113, № 116А, 134, № 220, № 274, № 283, № 284, № 550.
Будівництвом керував інженер-підполковник Л. І. Менцеліус. В спорудженні фортеці брали участь українські козаки, російські солдати, новосербські поселенці, мешканці місцевих слобід.
Протягом 1754 — 1764 років фортеця була місцем перебування вищого російського командування на півдні України, з 1756 року тут працювала слідча комісія у гайдамацьких справах. У 1775 році фортеця почала втрачати своє оборонне значення і вже у 1784 році її було ліквідовано.
Будівництвом керував інженер-підполковник Л. І. Менцеліус. В спорудженні фортеці брали участь українські козаки, російські солдати, новосербські поселенці, мешканці місцевих слобід.
Протягом 1754 — 1764 років фортеця була місцем перебування вищого російського командування на півдні України, з 1756 року тут працювала слідча комісія у гайдамацьких справах. У 1775 році фортеця почала втрачати своє оборонне значення і вже у 1784 році її було ліквідовано.