Запорожье

Менонітська колонія Розенталь

Памятники

Описание

  • Розенталь — історична менонітська колонія у Верхній Хортиці, заснована 1789 року. Будинок Катарини Вальман, колишні школи та церковна споруда зберігають пам’ять про громаду, її освіту, працю й архітектуру. Югендстиль, аркові вікна та незвичні фасади роблять цей район окремою сторінкою історії Запоріжжя.

Менонітська колонія Розенталь у Верхній Хортиці зберігає архітектурну спадщину громади, яка приділяла особливу увагу освіті, господарству та взаємодопомозі. Її історичні споруди показують різні грані життя поселення.

Будинок Катарини Вальман, зведений на початку XX століття в югендстилі, вирізняється арковими вікнами, дверима й балконами. Кожен із чотирьох фасадів має власну композицію. Будівля школи для дівчат 1904 року поєднує модерн із мотивами голландського ренесансу та пізнього бароко. Поруч розташований колишній педагогічний коледж.

Збереглася й будівля центральної школи, найбільше крило якої спорудили 1891 року. До неї належала прибудова з невеликою дзвіницею та годинником місцевої фабрики Крегера. Освіта й уміння читати Біблію були важливими складовими життя менонітської громади.

Колишній храм згодом перебудували на будинок культури, зберігши основну залу. У сквері 2009 року встановили меморіал менонітам — жертвам сталінського терору та релігійних переслідувань. Ці об’єкти поєднують історію архітектури з пам’яттю про долі мешканців.

Менонітська колонія Розенталь у Верхній Хортиці зберігає архітектурну спадщину громади, яка приділяла особливу увагу освіті, господарству та взаємодопомозі. Її історичні споруди показують різні грані життя поселення.

Будинок Катарини Вальман, зведений на початку XX століття в югендстилі, вирізняється арковими вікнами, дверима й балконами. Кожен із чотирьох фасадів має власну композицію. Будівля школи для дівчат 1904 року поєднує модерн із мотивами голландського ренесансу та пізнього бароко. Поруч розташований колишній педагогічний коледж.

Збереглася й будівля центральної школи, найбільше крило якої спорудили 1891 року. До неї належала прибудова з невеликою дзвіницею та годинником місцевої фабрики Крегера. Освіта й уміння читати Біблію були важливими складовими життя менонітської громади.

Колишній храм згодом перебудували на будинок культури, зберігши основну залу. У сквері 2009 року встановили меморіал менонітам — жертвам сталінського терору та релігійних переслідувань. Ці об’єкти поєднують історію архітектури з пам’яттю про долі мешканців.

Как проехать?

Автобусом №76 до остановки «Районный дом культуры», №75 до остановки «Шушенская» или троллейбусом №8 до остановки «Верхняя Хортица».

А ТАКЖЕ НЕПОДАЛЁКУ НАХОДЯТСЯ

ИСТОРИЯ

  • Розенталь заснували меноніти у 1789 році на території Верхньої Хортиці.
  • Наприкінці XIX — на початку XX століття сформувався ансамбль шкіл і житлових будинків із рисами югендстилю.
  • У 1935 році храм перетворили на кінотеатр; пізніше будівлю відновили як будинок культури.
  • У 2009 році відкрили меморіал жертвам сталінського терору та релігійних переслідувань.

Розенталь заснували у 1789 році, коли на берегах Дніпра почали з’являтися менонітські колонії. Назва релігійної спільноти походить від імені Менно Сімонса, нідерландського діяча XVI століття.

Мешканці займалися сільським господарством, тваринництвом, шовківництвом, розвивали млини, майстерні й невеликі підприємства. Особливого значення надавали освіті та грамотності. Наприкінці XIX — на початку XX століття в поселенні з’явилися виразні шкільні й житлові будівлі з рисами югендстилю.

Будинок Катарини Вальман зводили на кошти промисловця Андреаса Вальмана для дитячого садка. Школа для дівчат і заклад підготовки вчителів стали частиною освітнього ансамблю.

Менонітська церква залишалася духовним осередком до 1935 року, коли її пристосували під кінотеатр. У 1941 році вона ненадовго знову стала храмом. Після воєнних руйнувань будівлю відновили в іншому вигляді як будинок культури. У жовтні 2009 року пам’ять про переслідуваних мешканців увічнили меморіалом канадського скульптора Пола Еппа.

Розенталь заснували у 1789 році, коли на берегах Дніпра почали з’являтися менонітські колонії. Назва релігійної спільноти походить від імені Менно Сімонса, нідерландського діяча XVI століття.

Мешканці займалися сільським господарством, тваринництвом, шовківництвом, розвивали млини, майстерні й невеликі підприємства. Особливого значення надавали освіті та грамотності. Наприкінці XIX — на початку XX століття в поселенні з’явилися виразні шкільні й житлові будівлі з рисами югендстилю.

Будинок Катарини Вальман зводили на кошти промисловця Андреаса Вальмана для дитячого садка. Школа для дівчат і заклад підготовки вчителів стали частиною освітнього ансамблю.

Менонітська церква залишалася духовним осередком до 1935 року, коли її пристосували під кінотеатр. У 1941 році вона ненадовго знову стала храмом. Після воєнних руйнувань будівлю відновили в іншому вигляді як будинок культури. У жовтні 2009 року пам’ять про переслідуваних мешканців увічнили меморіалом канадського скульптора Пола Еппа.

ИНТЕРЕСНЫЕ ФАКТЫ

  • У будинку Катарини Вальман усі чотири фасади різні: кожен має власну композицію вікон, дверей і балконів.
  • Школа для дівчат 1904 року поєднує модерн із мотивами голландського ренесансу та пізнього бароко.
  • Діти менонітської громади віком від 6 до 14 років обов’язково відвідували школу. Початкові школи називали дорфшуле, центральні школи округів — центршуле.
  • У прибудові центральної школи була невелика дзвіниця з годинником місцевої фабрики Крегера.
  • Меморіал Пола Еппа складається з трьох гранітних плит із силуетами родини. Його образ нагадує фотографії, з яких вирвали людей, — символ втрати внаслідок репресій.
  • У будинку Катарини Вальман усі чотири фасади різні: кожен має власну композицію вікон, дверей і балконів.
  • Школа для дівчат 1904 року поєднує модерн із мотивами голландського ренесансу та пізнього бароко.
  • Діти менонітської громади віком від 6 до 14 років обов’язково відвідували школу. Початкові школи називали дорфшуле, центральні школи округів — центршуле.
  • У прибудові центральної школи була невелика дзвіниця з годинником місцевої фабрики Крегера.
  • Меморіал Пола Еппа складається з трьох гранітних плит із силуетами родини. Його образ нагадує фотографії, з яких вирвали людей, — символ втрати внаслідок репресій.