Наприкінці 1880-х рр. садиба на розі сучасного проспекту Д. Яворницького та вулиці Княгині Ольги належала купцю Соколовському. У 1890 р. її було придбано торгівельним домом «А.Г. Зільберман та М.М. Немировський». За кілька років садиба перейшла у повну власність купця Абрама Григоровича Зільбермана.
Наприкінці 1890-х рр. на садибі було споруджено великий триповерховий корпус прибуткового будинку вздовж Проспекту. Подальшу розбудову садиби здійснювали вже спадкоємці померлого у 1904 р., А.Г. Зільбермана. У середині 1900-х рр., за проектом архітектора Д.К. Тіссена, було споруджено триповерховий корпус прибуткового будинку по Широкій (Княгині Ольги) вулиці.
Новий корпус відрізнявся від першого і за архітектурним рішенням (раціональний модерн) і за призначенням. Якщо корпус вздовж Проспекту зводився як конторський, з крамницями у першому поверсі, то корпус по Широкій вулиці – житловий з двох блоків квартир. У 1900-х – 1940-х рр. їх історія нероздільна, хоча власне садиба мала подвійну адресу: Проспект, 122 / Широка, 2. У 1900 – 1910-х рр. у будинках розміщувались: Служба шляху Катерининської залізниці, 2-й магазин торгівельного дому «А.Г. Зільберман та Сини», низка інших крамниць та квартири.
У 1920 – 1930-ті рр. корпус вздовж Проспекту продовжує використовуватись як адміністративний. Натомість по Широкій, 2 у 1925 р. створюється житловий кооператив і з цього часу корпуси починають функціонувати як окремі домоволодіння.
Обидва корпуси було зруйновано восени 1943 р. У 1946 р. домоволодіння було повністю передано для відновлення заводу «Червоний Профінтерн». Але вже у 1947 р. завод відмовився від відновлення корпусу вздовж Проспекту. Це сталося через те, що від нього вимагали відновити цей корпус у відповідності з первісним призначенням. Саме через цю відмову заводу єдине домоволодіння було остаточно розділено.
Роботи по відновленню корпусу із квартирами по вулиці Горького (Княгині Ольги), 2 було проведено у 1947 – 1948 рр. Адміністративний корпус (проспект Д. Яворницького, 98) відновлювався у 1948 – 1950 рр. за проектом архітектора М.Б. Шнеєрсона для розміщення тресту «Дніпрогеологія».
