В 1901 році в Миколаєві відкрився унікальний заклад, що став не тільки корисним в процесі лікування і реабілітації хворих, але й справжньою окрасою міста. Відомий далеко за межами міста, гідропатичний заклад став можливим завдяки лікарю-невропатологу, дійсному членові відділу Російського товариства «Охранения народного здравия» та спілки миколаївських лікарів, Михайлу Кенігсбергу. Шляхетна мета – полегшити страждання та зцілення від багатьох хвороб – саме таким Кенігсберг увійшов в історію. Відомий лікар, який свого часу навчався у француза Шарко, перший ввів в Миколаєві нові методи лікування неврологічних захворювань.
Водолікарню Кенігсберга збудували на «тихій зеленій околиці Миколаєва, недалеко від Бузького лиману», території, що на початку ХХ ст. була затишним куточком для відпочинку. Мавританський стиль забудови і майстерність виконання роблять монументальну споруду лікарні однією з найкращих пам’яток архітектури початку минулого століття. Лікарня вражала обстановкою та функціональністю: велика приймальня з м’якими меблями, електрична ванна, 25 кабін облаштованих м’якими диванами, столиками та дзеркалами, простора гідропатична зала. Обладнання на високому рівні: душ «Шарко», спіральний душ, «римська баня», мармуровий басейн з проточною водою глибиною 2,13 м, фаянсові напівванни та ін. Підлога покрита плиткою і сітками для стоку води.
Великі втрати водолікарня понесла під час Першої світової війни: у 1918 році вона була зайнята німецькими військами, а на початку 1920 року відведена під гуртожиток біженців. В грудні 1920 року заклад націоналізували та передали до Губернському відділу охорони здоров’я. Відновлення лікарні тривало протягом 6 років. В 1927 році заклад отримує новий статус – «Фізіотерапевтична лікарня ім. Жовтневої революції». Через сім років, в 1934 році, відкривається стаціонарне відділення санаторного типу на 100 ліжок. Заклад перейменовують на «Нервово-фізіотерапевтичний комбінат», в якому функціонують гінекологічне і електролікувальне відділення, працює рентген-кабінет.
Під час німецької окупації в лікарні облаштували військовий шпиталь і конюшню, а в гідропатичному відділенні були склади для фуражу. В повоєнні часи відбулося відновлення закладу, в 1948 році відкривається стаціонар, гідропатичне, грязеве, гінекологічне та електровідділення. У 1951 році лікувальний комбінат перейменували у «Миколаївську бальнеологічну лікарню». З 1978 року водолікарня називається «Установа високої медичної культури» і є одним з найкращих медичних закладів такого профілю в Україні. Сьогодні, як і сто років тому, лікарня сумлінно виконує свої функції оздоровлення і реабілітації, зберігає історичний спадок.
