Колонія Шенвізе (переклад з німецького – «Прекрасна мить») розмістилася уздовж лівого берега р. Мокра Московка. Спочатку це було сільськогосподарське поселення з декількома млинами і ремісничими майстернями.
Колонія будувалася по типу традиційних німецьких сіл: у центрі – кірха, волосне правління, школа. Першою вулицею колонії стала вулиця Базарна, її проклали паралельно руслу р. Мокра Московка. Перпендикулярна їй вулиця одержала назву «Шенвізська» (пізніше Вокзальна, тепер – просп. Соборний).
Значна частина будівель часів менонітської колонії Шенвізе збереглись до сьогодні, а саме: млин Г. Нібура, особняк А. Коппа, будівля Фризької церкви, прибутковий будинок К.Гюберта з аптекою Тавоніуса, особняки Я. Діка та Й. Леппа.
Містобудівна планувальна структура району формувалась за принципом розміщення житлових будинків, прибуткових будинків і будинків для помешкання заводських робітників на червоних лініях вулиць. Виробничі підприємства розміщуються в глибині кварталів з виходом до залізничних колій. Виробництва, пов'язані зі сплавом будівельного лісу, зосереджуються вздовж р. Мокра Московка. У 1901 р. через річку був побудований металевий міст з тротуарами по обидва боки і металевою огорожею з гранітними стовпчиками (зберігся в реконструйованому вигляді). У 1907 р. було побудовано залізничний міст, який до сьогодні не зберігся.
Відмінними рисами німецьких колоній були національна єдність, солідарність і релігійність. Спільна робота на полях колонії, відсутність земельних переділів, закупівля сільгоспінвентаря і посівного матеріалу, загальні ферми племінної худоби сприяли вирощуванню багатих урожаїв, отриманню прибутків від продажу шерсті, торгівлі і як наслідок – благополуччю колоністів. Інтенсивний ріст сільського господарства сприяв розвитку ремесел, промислів і промисловості. Спочатку плуги, культиватори, сівалки, жниварки, віялки, молотарки колоністи завозили з Німеччини. згодом на території колонії стали будувати майстерні по виготовленню інвентаря.
Колонія Шенвізе (переклад з німецького – «Прекрасна мить») розмістилася уздовж лівого берега р. Мокра Московка. Спочатку це було сільськогосподарське поселення з декількома млинами і ремісничими майстернями.
Колонія будувалася по типу традиційних німецьких сіл: у центрі – кірха, волосне правління, школа. Першою вулицею колонії стала вулиця Базарна, її проклали паралельно руслу р. Мокра Московка. Перпендикулярна їй вулиця одержала назву «Шенвізська» (пізніше Вокзальна, тепер – просп. Соборний).
Значна частина будівель часів менонітської колонії Шенвізе збереглись до сьогодні, а саме: млин Г. Нібура, особняк А. Коппа, будівля Фризької церкви, прибутковий будинок К.Гюберта з аптекою Тавоніуса, особняки Я. Діка та Й. Леппа.
Містобудівна планувальна структура району формувалась за принципом розміщення житлових будинків, прибуткових будинків і будинків для помешкання заводських робітників на червоних лініях вулиць. Виробничі підприємства розміщуються в глибині кварталів з виходом до залізничних колій. Виробництва, пов'язані зі сплавом будівельного лісу, зосереджуються вздовж р. Мокра Московка. У 1901 р. через річку був побудований металевий міст з тротуарами по обидва боки і металевою огорожею з гранітними стовпчиками (зберігся в реконструйованому вигляді). У 1907 р. було побудовано залізничний міст, який до сьогодні не зберігся.
Відмінними рисами німецьких колоній були національна єдність, солідарність і релігійність. Спільна робота на полях колонії, відсутність земельних переділів, закупівля сільгоспінвентаря і посівного матеріалу, загальні ферми племінної худоби сприяли вирощуванню багатих урожаїв, отриманню прибутків від продажу шерсті, торгівлі і як наслідок – благополуччю колоністів. Інтенсивний ріст сільського господарства сприяв розвитку ремесел, промислів і промисловості. Спочатку плуги, культиватори, сівалки, жниварки, віялки, молотарки колоністи завозили з Німеччини. згодом на території колонії стали будувати майстерні по виготовленню інвентаря.
Як дістатися? Громадським транспортом до зупинки «Автовокзал» Неподалік: Старий Олександрівськ, Дитяча залізнична дорога
В кін. ХVIII ст. Росія потребувала іммігрантів для заселення недавно приєднаних південних територій. У 1762-1763 рр. імператриця Катерина II видала укази, що дозволяли в'їжджати і селитися іноземним колоністам на території півдня Росії.
Жвавому промисловому розвитку сприяло будівництво у 1875 р. поряд з Шенвізе Катерининської залізниці. Поява залізничної станції викликала справжній будівельний бум – за декілька років з'явилася безліч промислових підприємств, частина яких перетворилася на великі заводи: філіал Хортицького заводу сільськогосподарських машин Абрагама Коппа; механічний і чавунно-ливарний завод торговельно-промислового об'єднання «Лепп і Вальман»; машинобудівний завод «Сини Гільдебрандта і Прісс»; завод чавуну; завод землеробних машин і знарядь Я. Бадовського. Упродовж 1880- 1885 рр. Г. Нібур побудував три парові млини.
Г. Гюберт і М. Амітін будують лісопильні заводи. У 1900 р. починає працювати крупний медопивоварний завод Г. Янцена. Облаштовуються вулиці Пивоварна і провулки Реймеровській та Млиновий.
На зламі ХІХ-ХХ ст. на території Шенвізе будується велика кількість прибуткових будинків так Д. Мінаєв, власник цегельних заводів, будує двоповерховий прибутковий будинок, на 12 квартир де, крім того, розмістилися борошняна торгівля Вібе і трактир П. Ждановської (просп. Соборний, 2).
Гарна будівля К. Гюберта з'явилася на розі вулиць Дачної і Вокзальної (просп. Соборний, 11/18). У цьому будинку орендар Тавоніус на першому поверсі відкрив аптеку.
Будуються приватні будинки – резиденції власників заводів в унікальному німецькому стилі «югендстиль»: будинок Г. Нібура, будинок А. Коппа, будинок Я. Діка та мера Ю. Сіменса.
В кін. ХVIII ст. Росія потребувала іммігрантів для заселення недавно приєднаних південних територій. У 1762-1763 рр. імператриця Катерина II видала укази, що дозволяли в'їжджати і селитися іноземним колоністам на території півдня Росії.
Жвавому промисловому розвитку сприяло будівництво у 1875 р. поряд з Шенвізе Катерининської залізниці. Поява залізничної станції викликала справжній будівельний бум – за декілька років з'явилася безліч промислових підприємств, частина яких перетворилася на великі заводи: філіал Хортицького заводу сільськогосподарських машин Абрагама Коппа; механічний і чавунно-ливарний завод торговельно-промислового об'єднання «Лепп і Вальман»; машинобудівний завод «Сини Гільдебрандта і Прісс»; завод чавуну; завод землеробних машин і знарядь Я. Бадовського. Упродовж 1880- 1885 рр. Г. Нібур побудував три парові млини.
Г. Гюберт і М. Амітін будують лісопильні заводи. У 1900 р. починає працювати крупний медопивоварний завод Г. Янцена. Облаштовуються вулиці Пивоварна і провулки Реймеровській та Млиновий.
На зламі ХІХ-ХХ ст. на території Шенвізе будується велика кількість прибуткових будинків так Д. Мінаєв, власник цегельних заводів, будує двоповерховий прибутковий будинок, на 12 квартир де, крім того, розмістилися борошняна торгівля Вібе і трактир П. Ждановської (просп. Соборний, 2).
Гарна будівля К. Гюберта з'явилася на розі вулиць Дачної і Вокзальної (просп. Соборний, 11/18). У цьому будинку орендар Тавоніус на першому поверсі відкрив аптеку.
Будуються приватні будинки – резиденції власників заводів в унікальному німецькому стилі «югендстиль»: будинок Г. Нібура, будинок А. Коппа, будинок Я. Діка та мера Ю. Сіменса.