Проспект Дмитра Яворницького, 36
Історія будинку починається із 28 червня (ст.ст.) 1887 р., коли ...
Історія будинку починається наприкінці 1890-х рр., коли купець 2-ї гільдії Яків Вільчур придбав у дворянки Анастасії Харченко частину її садиби по Новодворянській вулиці.
Проект прибуткового будинку було замовлено видатному петербурзькому архітектору В.О. Шретеру. На сьогодні ми не маємо жодних докладних відомостей щодо розробки цього проекту, окрім згадки щодо його розробки наприкінці 1890-х рр. Власник будинку Я.О. Вільчур, належав до лютеранської громади міста, оселився у Катеринославі у 1890-х рр. у розпалі «залізної лихоманки». Цілком можливо, що він приїхав з Санкт-Петербургу і мав ділові, або родинні зв’язки, які дозволяли йому замовити проект будинку.
Триповерховий будинок на високому цокольному поверсі був первісно розрахований на шість великих квартир. Рішення головного фасаду із ретельно продуманими об’ємами та якісною проробкою деталей робить його однією з найбільш вишуканих пам’яток архітектури еклектики у Дніпрі. Незважаючи навіть на знищення бані, яка завершувала центральну частину фасаду (1960-ті), та первісної столярки вікон та дверей (1970 – 2000-і).
Історія будинку починається наприкінці 1890-х рр., коли купець 2-ї гільдії Яків Вільчур придбав у дворянки Анастасії Харченко частину її садиби по Новодворянській вулиці.
Проект прибуткового будинку було замовлено видатному петербурзькому архітектору В.О. Шретеру. На сьогодні ми не маємо жодних докладних відомостей щодо розробки цього проекту, окрім згадки щодо його розробки наприкінці 1890-х рр. Власник будинку Я.О. Вільчур, належав до лютеранської громади міста, оселився у Катеринославі у 1890-х рр. у розпалі «залізної лихоманки». Цілком можливо, що він приїхав з Санкт-Петербургу і мав ділові, або родинні зв’язки, які дозволяли йому замовити проект будинку.
Триповерховий будинок на високому цокольному поверсі був первісно розрахований на шість великих квартир. Рішення головного фасаду із ретельно продуманими об’ємами та якісною проробкою деталей робить його однією з найбільш вишуканих пам’яток архітектури еклектики у Дніпрі. Незважаючи навіть на знищення бані, яка завершувала центральну частину фасаду (1960-ті), та первісної столярки вікон та дверей (1970 – 2000-і).
Історія будинку починається із 28 червня (ст.ст.) 1887 р., коли ...
Жодних точних відомостей щодо часу спорудження будинку не виявлено. Найбільш раннім свідченням його існування є відомості від 1901 р. про проживання у будинку Вільчур по Новодворянській вулиці директора Комерційного училища Антіна Степановича Синявського. А.С. Синявський проживав у будинку до 1904 р. У 1902 – 1904 рр., коли йшов процес створення Обласного музею ім. О.М. Поля, у квартирі А.С. Синявського часто зупинявся Дмитро Іванович Яворницький.
Із самого спорудження будинку і до 1918 (1919) рр. у ньому проживав і домовласник Я.О. Вільчур.З 1904 р. по 1918 р. у будинку проживав довірений (на 1917 р. – директор) Катеринославського відділення Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку Володимир Васильович Еш. Наприкінці 1916 р. В.В. Еш прийняв на себе завідування створюваним у місті музеєм «Великої війни» і у його квартирі відбувалися засідання комітету музею.
У 1900 – 1918 рр. на третьому поверсі будинку розташовувалась квартира інженера-технолога Якова Левенсона. Квартира була повністю переобладнана під розміщення його колекції східних старожитностей. У 1918 р. ця колекція поповнила зібрання Історичного музею. Залишки інтер’єрів квартири у східному стилі було знищено під час ремонтних робіт у 1997 р.З другої половини 1900-х рр. (із часу створення) до 1920-х рр. у будинку діяло Управління Катеринославського поштово-телеграфного округу. Тут же знаходилась і квартира керуючого округом. Під розміщення контори було спеціально переобладнано приміщення на першому поверсі, для якого зроблено окремий вхід.
Стосовно жильців будинку у 1920 – 1930-х рр. докладних відомостей не виявлено. Вірогідно, що у 1919 р., після того, як вулиця була фактично окупована місцевою Надзвичайною комісією, його використовували під квартири функціонерів ЧК – ГПУ – НКВС.У другій половині 1940 – на початку 1950-х рр. у будинку деякий час працював ректорат, приймальна комісія і, можливо, частина кафедр Сільгоспінституту. З початку 1960-х рр. на першому поверсі будинку діє шаховий клуб.
Жодних точних відомостей щодо часу спорудження будинку не виявлено. Найбільш раннім свідченням його існування є відомості від 1901 р. про проживання у будинку Вільчур по Новодворянській вулиці директора Комерційного училища Антіна Степановича Синявського. А.С. Синявський проживав у будинку до 1904 р. У 1902 – 1904 рр., коли йшов процес створення Обласного музею ім. О.М. Поля, у квартирі А.С. Синявського часто зупинявся Дмитро Іванович Яворницький.
Із самого спорудження будинку і до 1918 (1919) рр. у ньому проживав і домовласник Я.О. Вільчур.З 1904 р. по 1918 р. у будинку проживав довірений (на 1917 р. – директор) Катеринославського відділення Санкт-Петербурзького міжнародного комерційного банку Володимир Васильович Еш. Наприкінці 1916 р. В.В. Еш прийняв на себе завідування створюваним у місті музеєм «Великої війни» і у його квартирі відбувалися засідання комітету музею.
У 1900 – 1918 рр. на третьому поверсі будинку розташовувалась квартира інженера-технолога Якова Левенсона. Квартира була повністю переобладнана під розміщення його колекції східних старожитностей. У 1918 р. ця колекція поповнила зібрання Історичного музею. Залишки інтер’єрів квартири у східному стилі було знищено під час ремонтних робіт у 1997 р.З другої половини 1900-х рр. (із часу створення) до 1920-х рр. у будинку діяло Управління Катеринославського поштово-телеграфного округу. Тут же знаходилась і квартира керуючого округом. Під розміщення контори було спеціально переобладнано приміщення на першому поверсі, для якого зроблено окремий вхід.
Стосовно жильців будинку у 1920 – 1930-х рр. докладних відомостей не виявлено. Вірогідно, що у 1919 р., після того, як вулиця була фактично окупована місцевою Надзвичайною комісією, його використовували під квартири функціонерів ЧК – ГПУ – НКВС.У другій половині 1940 – на початку 1950-х рр. у будинку деякий час працював ректорат, приймальна комісія і, можливо, частина кафедр Сільгоспінституту. З початку 1960-х рр. на першому поверсі будинку діє шаховий клуб.
