Аптека Вільгельма Мільфорта
У цьому будинку знаходиться аптека з більш ніж столітньою історією: її ...
У будинку на Сумській вулиці, 54, з 1920 по 1937 рр. знаходилось німецьке консульство, а в роки окупації Харкова (1941–1943 рр.) – військова комендатура і деякий час штаб 55-го армійського корпусу вермахта, який зайняв Харків у жовтні 1941 року.
У будинку на Сумській вулиці, 54, з 1920 по 1937 рр. знаходилось німецьке консульство, а в роки окупації Харкова (1941–1943 рр.) – військова комендатура і деякий час штаб 55-го армійського корпусу вермахта, який зайняв Харків у жовтні 1941 року.
Будинок по Сумській, 54, знаходиться неподалік від станції метро «Університет» і головної площі Харкова – площі Свободи.
У цьому будинку знаходиться аптека з більш ніж столітньою історією: її ...
У красивому особняку за адресою: Сумська вулиця, 45, на початку ХХ століття ...
Один з кращих видів на місто відкривається з найвищих будівель в центрі ...
Ця скульптурна композиція розташована біля лицьової частини будівлі ...
Пам'ятник 50-й паралелі встановлений в Міському Саду імені Т.Г. Шевченко. ...
Цей пам'ятник також носить назву пам'ятника козаку Харьку (Харитонові). Він ...
У Саду ім. Т.Г. Шевченка розташований ще один незвичайний пам'ятник, ...
На Алеї спортивної слави Харкова розташований єдиний в світі пам'ятник ...
Дзеркальний струмінь являє собою одне з найбільш популярних місць Харкова, є ...
Судячи з того, що ви вже перейшли на цю сторінку, ви вже біля пам'ятника на ...
Колишній міський сад, розташований в самому центрі Харкова, давно отримав ...
Пам'ятка архітектури місцевого значення. У будівлі класична для церков ...
Двоповерховий особняк з підвалом вирішене в формах архітектури бароко. ...
Архітектурна пам'ятка ХХ століття, зведена на замовлення Лазара Розенфельда. ...
Будинок у 2,5 поверхи побудував у кінці XIX століття тодішній власник ділянки купець Петро Новов. До націоналізації більшовиками будівля змінила ще двох власників.
У грудні 1919 року в Харкові остаточно встановлюється радянська влада. Коли місто стало столицею Української Соціалістичної Радянської Республіки, тут, на вулиці Карла Лібкнехта (нинішній Сумській), 54, у 1920 році відкрили Генеральне консульство Веймарської республіки, як неофіційно стала називатися Німеччина після поразки у Першій світовій війні.
Консульство виявилося міцно пов'язаним з пам'яттю про найбільшу трагедію українського народу в ХХ столітті - Голодомор 1932-1933 рр. Радянський уряд допустило, а також у багатьох випадках сприяло найсильнішому голоду, уничтожали українське село. Німецьке населення України також потрапило в жорна колективізації і голоду. Тут, як і за часів голоду 1921 - 1922 рр., Посильну допомогу надавали німецькі благодійні організації та релігійні громади (основа переселенців на півдні Харківської області - німецькі та голландські меноніти). Організація «Брати в нужді» допомагала не тільки німцям, а й багатьом українським селянам через німецькі консульства. Нацистський уряд для підтримки німців за межами Німеччини, а також поширення ідеологічного впливу, створило в 1933 році «Союз закордонних німців». У німецькому консульстві в Харкові аналізували голодомор і намагалися визначити загальну кількість жертв.
Радянський Союз офіційно декларував антифашистську позицію, тому дипломатичні відносини з Німеччиною після приходу там до влади нацистів у січні 1933 року погіршилися, проте свої консульства обидві держави не закривали. Загострення досягло піку в 1937 році, коли восени між двома державами вибухнула «консульська війна» і в СРСР було закрито п'ять німецьких консульств з семи, а в Німеччині - два радянських консульства з чотирьох.
Під час Другої світової війни, коли Харків був окупований нацистами, в цій будівлі знаходилася військова комендатура, а також (до початку грудня 1941 року) штаб 55-го армійського корпусу вермахту, що взяв Харків півтора місяцями раніше. Командувач корпусом був призначений першим комендантом Харкова.
В даний час особняк належить Харківському обласному Палацу дитячої та юнацької творчості.
Будинок у 2,5 поверхи побудував у кінці XIX століття тодішній власник ділянки купець Петро Новов. До націоналізації більшовиками будівля змінила ще двох власників.
У грудні 1919 року в Харкові остаточно встановлюється радянська влада. Коли місто стало столицею Української Соціалістичної Радянської Республіки, тут, на вулиці Карла Лібкнехта (нинішній Сумській), 54, у 1920 році відкрили Генеральне консульство Веймарської республіки, як неофіційно стала називатися Німеччина після поразки у Першій світовій війні.
Консульство виявилося міцно пов'язаним з пам'яттю про найбільшу трагедію українського народу в ХХ столітті - Голодомор 1932-1933 рр. Радянський уряд допустило, а також у багатьох випадках сприяло найсильнішому голоду, уничтожали українське село. Німецьке населення України також потрапило в жорна колективізації і голоду. Тут, як і за часів голоду 1921 - 1922 рр., Посильну допомогу надавали німецькі благодійні організації та релігійні громади (основа переселенців на півдні Харківської області - німецькі та голландські меноніти). Організація «Брати в нужді» допомагала не тільки німцям, а й багатьом українським селянам через німецькі консульства. Нацистський уряд для підтримки німців за межами Німеччини, а також поширення ідеологічного впливу, створило в 1933 році «Союз закордонних німців». У німецькому консульстві в Харкові аналізували голодомор і намагалися визначити загальну кількість жертв.
Радянський Союз офіційно декларував антифашистську позицію, тому дипломатичні відносини з Німеччиною після приходу там до влади нацистів у січні 1933 року погіршилися, проте свої консульства обидві держави не закривали. Загострення досягло піку в 1937 році, коли восени між двома державами вибухнула «консульська війна» і в СРСР було закрито п'ять німецьких консульств з семи, а в Німеччині - два радянських консульства з чотирьох.
Під час Другої світової війни, коли Харків був окупований нацистами, в цій будівлі знаходилася військова комендатура, а також (до початку грудня 1941 року) штаб 55-го армійського корпусу вермахту, що взяв Харків півтора місяцями раніше. Командувач корпусом був призначений першим комендантом Харкова.
В даний час особняк належить Харківському обласному Палацу дитячої та юнацької творчості.