Kaniów

Музей «Народне декоративне мистецтво Канівщини»

Опис

  • Музей популяризує ужиткове мистецтво, культуру та побут Черкаської, Київської, Полтавської та інших областей України.
  • В експозиції представлені різні види народного мистецтва: килимарство, ткацтво, вибійка, вишивка, кераміка, різьблення та розпис по дереву, художня обробка шкіри, скло, фарфор, народний живопис.

Музей «Народне декоративне мистецтво Канівщини» знаходиться в центральній частині міста неподалік Соборної площі, яка протягом віків була адміністративним центром Канева.

Це один з найколоритніших музеїв, що демонструє культуру та побут Черкаської, Київської, Полтавської та інших областей України. В експозиції музею представлені різні види народного мистецтва: килимарство, ткацтво, вибійка, вишивка, кераміка, різьблення та розпис по дереву, художня обробка шкіри, скло, фарфор, народний живопис та інші.

Окрасою збірки є колекція українського народного вбрання ХІХ – поч. ХХ століття та традиційні жіночі прикраси.


Музей «Народне декоративне мистецтво Канівщини» знаходиться в центральній частині міста неподалік Соборної площі, яка протягом віків була адміністративним центром Канева.

Це один з найколоритніших музеїв, що демонструє культуру та побут Черкаської, Київської, Полтавської та інших областей України. В експозиції музею представлені різні види народного мистецтва: килимарство, ткацтво, вибійка, вишивка, кераміка, різьблення та розпис по дереву, художня обробка шкіри, скло, фарфор, народний живопис та інші.

Окрасою збірки є колекція українського народного вбрання ХІХ – поч. ХХ століття та традиційні жіночі прикраси.


Як проїхати?

ІСТОРІЯ

  • Музей заснований 1972 року і до 1990 року розміщувався в приміщенні Успенського собору.
  • В 1990 році музейну колекцію перенесено до приміщення колишнього Василіанського училища, пам’ятки архітектури ХVІІІ століття.
  • Фонд музею налічує понад 6 тисяч експонатів. Окрасою колекції є роботи Марії Примаченко, Марфи Тимченко, Тетяни Пати, Федора Панка, Віри Павленко, Галини Бондаренко, Героя України Віри Роїк та багатьох інших відомих майстрів народної творчості.
  • У трьох виставкових залах музею постійно діють виставки сучасних митців.

Музей створений 1972 року і первісно перебував у приміщенні Успенського собору, пам’ятці архітектури Київської Русі національного значення початку ХІІ століття, найдавнішій кам’яній будівлі середнього Подніпров’я.

У результаті активізації релігійного життя в Україні та повернення культових споруд релігійним громадам, в 1990 році музейну колекцію декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва було перенесено до приміщення колишнього Василіанського училища, пам’ятки архітектури XVIII століття.

Основу музейного зібрання склали старожитності та твори образотворчого, народно-прикладного, ужиткового мистецтва, у тому числі колекція із гутного скла, предмети традиційного українського одягу та народного побуту переважно із трьох центральних областей України – Черкаської, Київської та Полтавської, переданих до музею з художніх виставок України, приватних колекцій та виготовлені провідними майстрами на спецзамовлення.

Фонд музею налічує понад 6 тисяч експонатів, серед яких є й археологічні артефакти – керамічні вироби трипільської культури, люльки періоду Київської Русі, скляні речі XVI-XVII століть, жіночі прикраси з коралами та дукачами тощо.

Унікальну колекцію фондового зібрання склали роботи лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка, народної художниці, всесвітньовідомо представниці «наївного мистецтва» Марії Примаченко, народного художника Данила Нарбута, майстрині петриківського розпису і декоративного живопису Марфи Тимченко, майстрів петриківського розпису – заслужених майстрів народної творчості, майстрів петриківського розпису Тетяни Пати, Федора Панка, Віри Павленко; заслуженого художника України Тамари Гордової та багатьох інших відомих митців.

У трьох виставкових залах музею постійно діють виставки, які знайомлять відвідувачів з роботами сучасних митців, фондовою колекцією музею та відкривають нові імена на творчому небосхилі української культури.

Музей створений 1972 року і первісно перебував у приміщенні Успенського собору, пам’ятці архітектури Київської Русі національного значення початку ХІІ століття, найдавнішій кам’яній будівлі середнього Подніпров’я.

У результаті активізації релігійного життя в Україні та повернення культових споруд релігійним громадам, в 1990 році музейну колекцію декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва було перенесено до приміщення колишнього Василіанського училища, пам’ятки архітектури XVIII століття.

Основу музейного зібрання склали старожитності та твори образотворчого, народно-прикладного, ужиткового мистецтва, у тому числі колекція із гутного скла, предмети традиційного українського одягу та народного побуту переважно із трьох центральних областей України – Черкаської, Київської та Полтавської, переданих до музею з художніх виставок України, приватних колекцій та виготовлені провідними майстрами на спецзамовлення.

Фонд музею налічує понад 6 тисяч експонатів, серед яких є й археологічні артефакти – керамічні вироби трипільської культури, люльки періоду Київської Русі, скляні речі XVI-XVII століть, жіночі прикраси з коралами та дукачами тощо.

Унікальну колекцію фондового зібрання склали роботи лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка, народної художниці, всесвітньовідомо представниці «наївного мистецтва» Марії Примаченко, народного художника Данила Нарбута, майстрині петриківського розпису і декоративного живопису Марфи Тимченко, майстрів петриківського розпису – заслужених майстрів народної творчості, майстрів петриківського розпису Тетяни Пати, Федора Панка, Віри Павленко; заслуженого художника України Тамари Гордової та багатьох інших відомих митців.

У трьох виставкових залах музею постійно діють виставки, які знайомлять відвідувачів з роботами сучасних митців, фондовою колекцією музею та відкривають нові імена на творчому небосхилі української культури.

ЦІКАВІ ФАКТИ

  • У 1784 році коштом племінника польського короля Станіслава Августа Понятовського було збудовано будинок Василіанського училища. Двоповерхове приміщення було передано ченцям під школу, а вже наступного року спеціальна королівська комісія визнала Канівську парафіяльну школу вищою.
  • 1787 року у стінах цієї будівлі побував польський король Станіслав Август Понятовський.
  • У 1833 році василіанський монастир у Каневі було закрито, а школу підпорядковано Київському навчальному округу. Після чого тут було розміщено Дворянське училище, пізніше – двокласне міське училище, а з 1919 року почала діяти Канівська міська школа №1 ім. Тараса Шевченка.
  • У різні часи тут викладав відомий письменник Василь Гнилосиров; навчалися майбутні українські філологи, історики, літератори, публіцисти брати Олексій (псевд. – Ол. Канівець) та Митрофан Андрієвські, літературознавець і письменник Костянтин Арабажин (псевд. – К. Недоля), письменники брати Олекса (псевд. – Олекса Кобець) та Григорій (псевд. – В. Стеблик) Варавви, поети Григорій Донець, Віктор Лагода, Катерина Піка та інші.
  • У 1784 році коштом племінника польського короля Станіслава Августа Понятовського було збудовано будинок Василіанського училища. Двоповерхове приміщення було передано ченцям під школу, а вже наступного року спеціальна королівська комісія визнала Канівську парафіяльну школу вищою.
  • 1787 року у стінах цієї будівлі побував польський король Станіслав Август Понятовський.
  • У 1833 році василіанський монастир у Каневі було закрито, а школу підпорядковано Київському навчальному округу. Після чого тут було розміщено Дворянське училище, пізніше – двокласне міське училище, а з 1919 року почала діяти Канівська міська школа №1 ім. Тараса Шевченка.
  • У різні часи тут викладав відомий письменник Василь Гнилосиров; навчалися майбутні українські філологи, історики, літератори, публіцисти брати Олексій (псевд. – Ол. Канівець) та Митрофан Андрієвські, літературознавець і письменник Костянтин Арабажин (псевд. – К. Недоля), письменники брати Олекса (псевд. – Олекса Кобець) та Григорій (псевд. – В. Стеблик) Варавви, поети Григорій Донець, Віктор Лагода, Катерина Піка та інші.