Східний і західний будинку зі шпилем
На перетині двох вулиць - Куїнджі і Проспекту Миру - розташувалися два ...
Одним з ключових символів індустріального центру країни є Водонапірна вежа, або, як називають її жителі міста, розташованого на самому березі Азовського моря, - Стара вежа.
Вежа виконана в стилі еклектика і є ключовим архітектурним пам'ятником Маріуполя.
Передбачається, що в найближчому часі тут також буде розміщуватися майданчик для творчості маріупольців, де будуть знаходитися туристичний і IT-центри, інтерактивний музей на базі проекту «VEZHA - creative space»
Одним з ключових символів індустріального центру країни є Водонапірна вежа, або, як називають її жителі міста, розташованого на самому березі Азовського моря, - Стара вежа.
Вежа виконана в стилі еклектика і є ключовим архітектурним пам'ятником Маріуполя.
Передбачається, що в найближчому часі тут також буде розміщуватися майданчик для творчості маріупольців, де будуть знаходитися туристичний і IT-центри, інтерактивний музей на базі проекту «VEZHA - creative space»
Вежа розташована по вулиці Архітектора Нільсена, 36. Найближча зупинка - «Центральний ринок», до неї курсують автобуси № 12, 12А, 13, 13А, 15А, 23т, 107 і маршрутні таксі № 24т, 104, 105, 108, 114, 118 , 123, 124, 132, 136, 145, 146, 156, 218. У 5 хвилинах ходьби розташована зупинка «Драмтеатр», де курсують тролейбуси № 1, 2, 4, 4а, 5, 10, 11, 15.
На перетині двох вулиць - Куїнджі і Проспекту Миру - розташувалися два ...
Одним із символів міста Маріуполя є стара водонапірна вежа, яка розміщується в Центральному районі міста на перетині вул. Архітектора Нільсена і вул. Соборній. Будівля розташована у найвищій точці міста, з оглядового майданчика якої відкривається один з найкращих видів на місто.
Оскільки з початку 20 ст. в Маріуполі ще не було водопроводу, воду в бочках від джерела питної води до будинків жителів доставляли водовози. У квітні 1908 р міська дума Маріуполя затвердила проект будівництва водопровідної мережі, складений інженером і міським архітектором Віктором Олександровичем Нільсеном.
Початок будівництва водонапірної вежі та міського водопроводу випало на грудень 1909 г. Автор проекту водонапірної вежі доповнив її оглядовою пожежною вишкою, додавши їй ще й протипожежне призначення.
Водопровід міста Маріуполь почав діяти 3 липня 1910 р. - з такої нагоди на міських вулицях були побудовані спеціальні колонки для набору води. Окремі лінії були проведені і в будинки багатих городян, а на четвертому рівні вежі розміщувався бак з водою для центру міста.
У 1932 р. вежа втратила своє функціональне значення. Оскільки поруч розташовувалася міська пожежна частина, вежа служила пожежною дзвіницею. Після Другої світової війни будівля прийшла в запустіння.
Одним із символів міста Маріуполя є стара водонапірна вежа, яка розміщується в Центральному районі міста на перетині вулиць вул. Архітектора Нільсена і вул. Соборній. Будівля розташована в найвищій точці міста, з оглядового майданчика якої відкривається один з найкращих видів на місто.
Оскільки спочатку 20 ст. в Маріуполі ще не було водопроводу, воду в бочках від джерела питної води до будинків жителів доставляли водовози. У квітні 1908 р міська дума Маріуполя затвердила проект будівництва водопровідної мережі, складений інженером і міським архітектором Віктором Олександровичем Нільсеном.
Початок будівництва водонапірної башти та міського водопроводу випало на грудень 1909 г. Автор проекту водонапірної вежі доповнив її оглядового пожежної вишкою, додавши їй ще й протипожежне призначення.
Водопровід міста Маріуполь почав діятимуть 3 липня 1910 р з такої нагоди на міських вулицях були побудовані спеціальні колонки для набору води. Окремі лінії були проведені і в будинку багатих городян, а на четвертому рівні вежі розміщувався бак з водою для центру міста.
У 1932 р вежа втратила своє функціональне значення. Оскільки поруч розташовувалася міська пожежна частина, вежа служила пожежною дзвіницею. Після Другої світової війни будівля прийшло в запустіння.
Одним із символів міста Маріуполя є стара водонапірна вежа, яка розміщується в Центральному районі міста на перетині вул. Архітектора Нільсена і вул. Соборній. Будівля розташована у найвищій точці міста, з оглядового майданчика якої відкривається один з найкращих видів на місто.
Оскільки з початку 20 ст. в Маріуполі ще не було водопроводу, воду в бочках від джерела питної води до будинків жителів доставляли водовози. У квітні 1908 р міська дума Маріуполя затвердила проект будівництва водопровідної мережі, складений інженером і міським архітектором Віктором Олександровичем Нільсеном.
Початок будівництва водонапірної вежі та міського водопроводу випало на грудень 1909 г. Автор проекту водонапірної вежі доповнив її оглядовою пожежною вишкою, додавши їй ще й протипожежне призначення.
Водопровід міста Маріуполь почав діяти 3 липня 1910 р. - з такої нагоди на міських вулицях були побудовані спеціальні колонки для набору води. Окремі лінії були проведені і в будинки багатих городян, а на четвертому рівні вежі розміщувався бак з водою для центру міста.
У 1932 р. вежа втратила своє функціональне значення. Оскільки поруч розташовувалася міська пожежна частина, вежа служила пожежною дзвіницею. Після Другої світової війни будівля прийшла в запустіння.
Одним із символів міста Маріуполя є стара водонапірна вежа, яка розміщується в Центральному районі міста на перетині вулиць вул. Архітектора Нільсена і вул. Соборній. Будівля розташована в найвищій точці міста, з оглядового майданчика якої відкривається один з найкращих видів на місто.
Оскільки спочатку 20 ст. в Маріуполі ще не було водопроводу, воду в бочках від джерела питної води до будинків жителів доставляли водовози. У квітні 1908 р міська дума Маріуполя затвердила проект будівництва водопровідної мережі, складений інженером і міським архітектором Віктором Олександровичем Нільсеном.
Початок будівництва водонапірної башти та міського водопроводу випало на грудень 1909 г. Автор проекту водонапірної вежі доповнив її оглядового пожежної вишкою, додавши їй ще й протипожежне призначення.
Водопровід міста Маріуполь почав діятимуть 3 липня 1910 р з такої нагоди на міських вулицях були побудовані спеціальні колонки для набору води. Окремі лінії були проведені і в будинку багатих городян, а на четвертому рівні вежі розміщувався бак з водою для центру міста.
У 1932 р вежа втратила своє функціональне значення. Оскільки поруч розташовувалася міська пожежна частина, вежа служила пожежною дзвіницею. Після Другої світової війни будівля прийшло в запустіння.
