Запоріжжя

Старий Олександрівськ

Будiвлi

Опис

  • Старий Олександрівськ — історичне осердя Запоріжжя з будівлями кінця XIX — початку XX століття. Прибуткові будинки, гімназії, синагоги, лікарні й колишні готелі зберігають пам’ять про торговельне та промислове місто. Його головна вісь — сучасний проспект Соборний, навколо якого формувалися квартали, установи й громадське життя.

Старий Олександрівськ — район, у якому простежується історія Запоріжжя кінця XIX — початку XX століття. Давні вулиці змінювалися разом із містом: бруківку замінив асфальт, освітлення стало електричним, між історичними спорудами з’явилася нова забудова.

До його архітектурної спадщини належать будівля краєзнавчого музею 1913 року, прибуткові будинки Якова Лещинського, Олександра Мінаєва, Івана Куржупова, Олексія Ланшіна та Моісея Біленького. Медичну й торговельну історію представляють лікарня Бера, земська лікарня, аптека Ріхтера, колишні готелі «Росія», «Гранд-готель» і «Великий московський готель».

Освітній спадок зберігають будівлі чоловічої та жіночої гімназій, механіко-технічного й Гоголівського парафіяльного училищ. Єврейську історію міста представляють синагога кравців, Центральна хоральна синагога та школа «Талмуд Тора».

До ансамблю також належать Народний дім, будинки Бадовського, Хазана, купців Захар’їних, особняк Бехтера та перша міська електростанція. Разом вони показують, як торгівля, промисловість, освіта й громадське життя формували старе місто.

Старий Олександрівськ — район, у якому простежується історія Запоріжжя кінця XIX — початку XX століття. Давні вулиці змінювалися разом із містом: бруківку замінив асфальт, освітлення стало електричним, між історичними спорудами з’явилася нова забудова.

До його архітектурної спадщини належать будівля краєзнавчого музею 1913 року, прибуткові будинки Якова Лещинського, Олександра Мінаєва, Івана Куржупова, Олексія Ланшіна та Моісея Біленького. Медичну й торговельну історію представляють лікарня Бера, земська лікарня, аптека Ріхтера, колишні готелі «Росія», «Гранд-готель» і «Великий московський готель».

Освітній спадок зберігають будівлі чоловічої та жіночої гімназій, механіко-технічного й Гоголівського парафіяльного училищ. Єврейську історію міста представляють синагога кравців, Центральна хоральна синагога та школа «Талмуд Тора».

До ансамблю також належать Народний дім, будинки Бадовського, Хазана, купців Захар’їних, особняк Бехтера та перша міська електростанція. Разом вони показують, як торгівля, промисловість, освіта й громадське життя формували старе місто.

Як проїхати?

Автобусом №17,18,59 чи трамваєм №1,3,16 які прямують проспектом Соборним або паралельно проспекту з Центрального вокзалу та Автовокзалу до зупинки «Базарна».

А ТАКОЖ Неподалік знаходиться

ІСТОРІЯ

  • У XVIII столітті на цій території існували козацькі зимівники й пасіки.
  • 1806 року Олександрівськ отримав статус повітового міста.
  • Залізниця 1870-х років прискорила розвиток торгівлі та промисловості.
  • 1893 року з’явився водогін, а 1910 року — міська електростанція.

У XVIII столітті на території майбутнього Олександрівська існували козацькі зимівники та пасіки, підпорядковані Війську Запорозькому Низовому. Просування Російської імперії на південь змінювало цей уклад і посилювало військову роль території.

У 1785 році фортеця та її передмістя стали поселенням, а в 1806 році Олександрівськ отримав статус повітового міста. У другій половині XIX століття тут розвивалися підприємства сільськогосподарського машинобудування Коппа, Бадовського, Леппа й Вальмана.

Будівництво залізниці у 1870-х роках зміцнило торговельні зв’язки міста. Проводили ярмарки, працювали крамниці й банки. У 1893 році проклали водогін, а 1910 року побудували електростанцію.

На початку XX століття міське життя формували гімназії, училища, початкові школи, бібліотеки, театри, кінематографи та міські сади. Збережені будівлі цих установ разом із житловою забудовою утворюють історичний ансамбль Старого Олександрівська.

У XVIII столітті на території майбутнього Олександрівська існували козацькі зимівники та пасіки, підпорядковані Війську Запорозькому Низовому. Просування Російської імперії на південь змінювало цей уклад і посилювало військову роль території.

У 1785 році фортеця та її передмістя стали поселенням, а в 1806 році Олександрівськ отримав статус повітового міста. У другій половині XIX століття тут розвивалися підприємства сільськогосподарського машинобудування Коппа, Бадовського, Леппа й Вальмана.

Будівництво залізниці у 1870-х роках зміцнило торговельні зв’язки міста. Проводили ярмарки, працювали крамниці й банки. У 1893 році проклали водогін, а 1910 року побудували електростанцію.

На початку XX століття міське життя формували гімназії, училища, початкові школи, бібліотеки, театри, кінематографи та міські сади. Збережені будівлі цих установ разом із житловою забудовою утворюють історичний ансамбль Старого Олександрівська.

ЦІКАВІ ФАКТИ

  • Будівля краєзнавчого музею раніше була осередком міського управління: у ній містилися земська управа та інші адміністративні установи.
  • Поруч розташоване історичне менонітське поселення Шенвізе, відоме промисловою спадщиною, млинами, фабриками та «будинками-драконами».
  • Будівлі чоловічої й жіночої гімназій стали корпусами Запорізького національного університету, а механіко-технічного училища — головним корпусом «Запорізької політехніки». Навпроти нього розташований перший Олександрівський сад із театром ляльок.
  • Соборна вулиця, нині проспект Соборний, була головною магістраллю старого міста. Уздовж неї розміщувалися собор, театр, торговельні ряди та банки.
  • Будівля краєзнавчого музею раніше була осередком міського управління: у ній містилися земська управа та інші адміністративні установи.
  • Поруч розташоване історичне менонітське поселення Шенвізе, відоме промисловою спадщиною, млинами, фабриками та «будинками-драконами».
  • Будівлі чоловічої й жіночої гімназій стали корпусами Запорізького національного університету, а механіко-технічного училища — головним корпусом «Запорізької політехніки». Навпроти нього розташований перший Олександрівський сад із театром ляльок.
  • Соборна вулиця, нині проспект Соборний, була головною магістраллю старого міста. Уздовж неї розміщувалися собор, театр, торговельні ряди та банки.