Старі неохватні дуби та співучий березовий гай, невелике затишне озеро, ледь не прозоре повітря, насичене ефірами сосни, ялини та білих акацій, ― старовинний пейзажний парк на П’ятничанах вабить вінничан і гостей міста своєю вікодавністю й особливою атмосферою чарівної архаїки.
Згадка про П’ятничани у грамоті польського короля Сигізмунда дає підстави датувати початок їх існування щонайменше XV століттям. Прикрашає пам’ятку садово-паркового мистецтва замок-палац, що свого часу належав польській шляхетській родині Ґрохольських.
Старі неохватні дуби та співучий березовий гай, невелике затишне озеро, ледь не прозоре повітря, насичене ефірами сосни, ялини та білих акацій, ― старовинний пейзажний парк на П’ятничанах вабить вінничан і гостей міста своєю вікодавністю й особливою атмосферою чарівної архаїки.
Згадка про П’ятничани у грамоті польського короля Сигізмунда дає підстави датувати початок їх існування щонайменше XV століттям. Прикрашає пам’ятку садово-паркового мистецтва замок-палац, що свого часу належав польській шляхетській родині Ґрохольських.
Палац побудований у стилі класицизму архітектором Доменіко Мерліні, а парк навколо створений у дусі англійського романтизму відомим знавцем ландшафтного мистецтва Діонісієм Макклером.
Життя в садибі Ґрохольських вирувало: тут розташувалися мисливська, чорна, арабська, турецька, гербова, столова, помпейська зали замку, каплиця, бібліотека на 10 000 томів різними мовами, багато родинних портретів відомих майстрів, колекція зброї та лицарських обладунків, голуб'ятня, псарня з хортами та гончими, стайня для породистих коней, возовня, де були зібрані старовинні карети, оранжерея та великий звіринець у Чорному лісі. Але 17 січня 1918 року палац був спалений більшовиками. За часів гетьмана Скоропадського граф Здзіслав повернувся до П'ятничан і накрив рештки стін, сподіваючись на майбутню відбудову.
Нині архітектурно-ландшафтний комплекс XVIII‒XX століть, до якого входять палац, флігель, павільйон і парк, ― це пам’ятка національного значення. Він використовується як лікувальні корпуси Комунальним некомерційним підприємством «Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр Вінницької обласної Ради».
Палац побудований у стилі класицизму архітектором Доменіко Мерліні, а парк навколо створений у дусі англійського романтизму відомим знавцем ландшафтного мистецтва Діонісієм Макклером.
Життя в садибі Ґрохольських вирувало: тут розташувалися мисливська, чорна, арабська, турецька, гербова, столова, помпейська зали замку, каплиця, бібліотека на 10 000 томів різними мовами, багато родинних портретів відомих майстрів, колекція зброї та лицарських обладунків, голуб'ятня, псарня з хортами та гончими, стайня для породистих коней, возовня, де були зібрані старовинні карети, оранжерея та великий звіринець у Чорному лісі. Але 17 січня 1918 року палац був спалений більшовиками. За часів гетьмана Скоропадського граф Здзіслав повернувся до П'ятничан і накрив рештки стін, сподіваючись на майбутню відбудову.
Нині архітектурно-ландшафтний комплекс XVIII‒XX століть, до якого входять палац, флігель, павільйон і парк, ― це пам’ятка національного значення. Він використовується як лікувальні корпуси Комунальним некомерційним підприємством «Вінницький обласний клінічний високоспеціалізований ендокринологічний центр Вінницької обласної Ради».