Саме за цими проектами і був побудований кам'яний торговий ряд з восьми одноповерхових крамниць уздовж Казанського проїзду ринку. На 1880-ті роки торгівельний ряд вже носить назву - «2-й Мануфактурний». У загальній нумерації магазинів ринку йому належать № 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57 і 58. Причому нумерація починається зверху вниз. У 1910 р., під час благоустрою адресації магазинів номера лавок було змінено на 53-60, причому нумерація починалася від низу до верху.
За відомостями початку 1910-х рр. крамниці торгового ряду ще належали окремим власникам: Хая Сосенська (53), Шимон Дубинський (54), Ривкін Арія (55 - на 1910 г.), Цуковіч Х. (55 - на 1913), Равкин (56 - в 1913 р) , Симон Коломойцев (57 - на 1910 г.), Федотов (57 - в 1913 р), Герш Яснопольский (58), Шимон Дубинський (59), Лейба Ордікін (60).
3 грудня (ст.ст.) 1910 р. Міська дума прийняла рішення про нову довгострокову оренду на землю під лавками за вищими ставками і з правом перегляду орендної плати один раз в п'ять років. Це рішення мало надзвичайно позитивний вплив на розвиток Троїцького базару. Орендарі отримали гарантії на тривале використання земельних ділянок за розумну ціну. За декілька років кілька десятків старих магазинів було перебудовано в двох-трьох поверхові торгово-конторські корпуси.
На 1915 р. в 2-му мануфактурному ряду тільки лавка № 56 залишилася у первісному вигляді. У ході реконструкції частина магазинів були продані та об'єднані у нових корпусах. У складі торгового ряду залишилося лише п'ять корпусів. Орієнтовно в 1914 - 1915 рр. був споруджений корпус на місці магазинів № 57, 58, 59.
Автором проекту вважається архітектор Д.К. Тіссен. Корпус триповерховий. Головний фасад вирішений у стилі модерн. Відомостей щодо початкового планування немає. На першому поверсі було передбачено приміщення під три окремі магазини. Прізвище власника корпусу встановити не вдалося. Не виявлено і докладних відомостей про магазини і установи, які працювали в корпусі до 1917 р.
В середині 1950-х рр. у корпусі розташувався головний цех артілі «Індшвейпром», яка на початку 1930-х рр. була реорганізована в «Швейпромкомбінат». На 1941 р. підприємство вже має назву «Дніпропетровська трикотажна фабрика». У 1944 - 1945 рр. фабриці були передані всі корпуси 2-го Мануфактурного ряду. Корпуси кілька разів реконструювалися, але фасади, в цілому, зберегли свої початкові характеристики. З середини 1990-х рр. корпус не використовується. Зараз в процесі ремонтних робіт.
Автором проекту вважається архітектор Д.К. Тіссен. Корпустриповерховий. Головний фасад вирішений у стилі модерн.Відомостей щодо початкового планування немає. У першому поверсібуло передбачено приміщення під три окремі магазини. Прізвищевласника корпусу встановити не вдалося. Не виявлено і докладнихвідомостей про магазинів і установ, які працювали в корпусі до 1917.
Автором проекту вважається архітектор Д.К. Тіссен. Корпус триповерховий. Головний фасад вирішений у стилі модерн. Відомостей щодо початкового планування немає. У першому поверсі було передбачено приміщення під три окремі магазини. Прізвище власника корпусу встановити не вдалося. Не виявлено і докладних відомостей про магазинів і установ, які працювали в корпусі до 1917.
