Вулиця Соборна
Сквер «Трояндовий» - місце зустрічі біля «Кулі». На святкування 200-річчя ...
Площа – це обличчя міста. Провідне місце в житті Миколаєва зайняла розташована у прибережній частині Магістрацька (пізніше Соборна) площа, на якій вже до кінця XVIII ст. сформувався представницький громадський центр. Ця площа мала витягнуту уздовж р. Інгулу подовжню вісь і розкривалась на ріку широкою стороною. Сьогодні Соборна площа є улюбленим місцем для прогулянок та зустрічей, і має свою буремну історію.
Площа – це обличчя міста. Провідне місце в житті Миколаєва зайняла розташована у прибережній частині Магістрацька (пізніше Соборна) площа, на якій вже до кінця XVIII ст. сформувався представницький громадський центр. Ця площа мала витягнуту уздовж р. Інгулу подовжню вісь і розкривалась на ріку широкою стороною. Сьогодні Соборна площа є улюбленим місцем для прогулянок та зустрічей, і має свою буремну історію.
Будинок Головного командира Чорноморського флоту, в якому сьогодні ...
Планування площі приписують відомому архітектору Івану Старову, але жодного документу на підтвердження цього факту немає. Імовірніше, площу розпланував військовий інженер Іван Князєв, який створив перший реальний план міста. Розташування площі біля самого обриву над Інгулом не було випадковим: тут починався парадний в'їзд до міста. Організаційним центром площі стала будівля Магістрату, побудована в середині у 1793 році за проєктом Івана Старова витримана у стилі суворого класицизму. В 1794 році Магістрат був забраний Морським відомством, і тут згодом розмістились його різні установи: Стара експедиція, Головна гауптвахта (внаслідок чого будівля увійшла в історію під назвою "гауптвахта"), з 1914 року тут розміщувався Музей образотворчих мистецтв імені В.В. Верещагіна, а потім і природничо-історичний музей. Будівля Магістрату була зруйнована приблизно в 1936 році з метою розширення площі. У 1909 році, перед будівлею Магістрату на честь двохсотріччя Полтавської перемоги був встановлений пам'ятник Петру I. Згодом пам’ятник, виготовлений на «скору руку» з недовговічного матеріалу, почав руйнуватися і через це його демонтували. Між Магістратом і Морським бульваром в 1898 році був розбитий невеликий сад, оточений гарною чавунною решіткою, який був знищений у той же час що й Магістрат. Із західного боку площі весь квартал займали довгі одноповерхові будівлі – "кам'яні лавки" з вартової і сторожовою вежею, споруджені в 1793 році за проєктом Івана Старова. Через п'ятнадцять років вони вже, напевно, не використовувалися за призначенням, оскільки на плані міста 1808 року лавки вже не згадуються. У зв'язку зі старістю лавки були розібрані і на їх місці в 1826 році возвели будівлю Контори над портом в класичному стилі (архітектор, імовірно, Федір Вунш). Ця будівля була зруйнована під час Другої Світової війни. На місці Контори в 1954 році побудували будівлю обкому КПУ. Зараз тут знаходяться Миколаївська міська рада та її виконавчі органи, а також редакції місцевих газет. З північної сторони площу обрамляв огороджений ажурною чавунною решіткою з турнікетами на входах Морський бульвар, який був розбитий в 1826 році за розпорядженням Олексія Грейга. Зараз це – Флотський бульвар. Чавунна решітка знята після війни і частково, за інформацією відомого дослідника історії Миколаєва Ю.С. Крючкова, встановлена на території колишнього Будинку офіцерів флоту (зараз Миколаївський палац культури та мистецтв). З площі над Інгульським спуском проглядався залізничний міст, побудований в 1916 році. Після ліквідації окружної залізної дороги в 70-ті роки ХХ сторіччя міст був демонтований.
На північному сході площі, над пагорбом височів собор на честь Святого Григорія Великої Вірменії, споруджений в 1793 році (в 1798 році - перейменований в Адміралтейський собор). Це був головний собор Чорноморського флоту. З встановленням радянської влади в соборі відкрили Музей революції. Приблизно в 1937-1938 роках будівлю колишнього собору зруйнували і на його місці спорудили парашутну вишку. Сад, який оточував собор, був перетворений у велодром, на якому змагалися миколаївські велосипедисти. У 1944 році на місці собору було влаштовано кладовище з могилами десантників і розбитий сквер. У 1946 році поруч з могилою спорудили пам'ятник десантникам (скульптор А.М. Ізмалков, архітектори А.К. Марочінскій і І.І. Пейсахіс). В 1974 році після реконструкції пам'ятник, надмогильні плити, вічний вогонь і сквер навколо об’єднали в єдиний меморіальний комплекс, а пам’ятник був замінений на новий (скульптор Ю.П. Поммер, архітектор А.Н. Душкина). Авторами проєкту меморіального комплексу є миколаївські архітектори Вадим та Ольга Попови. На південній стороні площі в 1810 році була споруджена будівля Міської управи замість відібраного Морським відомством Магістрату. Там же знаходилось і поліцейське управління. Проєкт належав, ймовірно, Федору Вуншу. Згодом над цією будівлею звели пожежну каланчу. Але незадовго, у 1908 році, Городова управа згоріла. На її місці в 1911 році за проектом архітектора Євгена Штукенберга була споруджена нова Міська управа. Тут, після подій української революції, розміщувалася Міська рада. Будівля зруйнована під час Другої Світової війни. На її місці в 70-ті роки ХХ сторіччя зведений Будинок зв'язку (нині Укртелеком). Поруч з Міський управою в 1830 року побудували допоміжний одноповерховий будинок. Зараз на його місці знаходиться будинок облпрофради. Площу перетинали під прямим кутом дві головні магістралі міста - Адміральська вулиця, що простягнулася уздовж земель Морського відомства, і Соборна, що зв'язувала місто з Єлисаветградської дорогою. На перехресті вул. Адміральської і вул. Соборної в 1873 році був споруджений монумент Олексію Грейгу роботи М.О. Мікешина і А.М. Опекушина. Пам'ятник був зруйнований в 1922 році. Потім на постаменті пам’ятника Грейгу був встановлений пам'ятник Леніну роботи скульптора В.В. Козлова, який був зруйнований німцями під час окупації Миколаєва. Новий пам’ятник Леніну на цьому ж місці був споруджений за проєктом скульптора М.Г. Манізера. Згодом цей пам’ятник перенесли у м. Первомайськ, а новий пам’ятник (скульптор Ш. Мікотадзе, архітектори А. Марочінскій та інші) встановили в 1957 році на місці зруйнованого Магістрату. 22 лютого 2014 під час «ленінопаду», який пройшов по Україні, скульптуру Леніна було скинуто з постаменту, а в 2016 році, після зняття статусу «пам’ятка культурної спадщини», був демонтований й постамент цього пам’ятника. В 2019 році розпочаті роботи з чергової реконструкції Соборної площі.
Планування площі приписують відомому архітектору Івану Старову, але жодного документу на підтвердження цього факту немає. Імовірніше, площу розпланував військовий інженер Іван Князєв, який створив перший реальний план міста. Розташування площі біля самого обриву над Інгулом не було випадковим: тут починався парадний в'їзд до міста. Організаційним центром площі стала будівля Магістрату, побудована в середині у 1793 році за проєктом Івана Старова витримана у стилі суворого класицизму. В 1794 році Магістрат був забраний Морським відомством, і тут згодом розмістились його різні установи: Стара експедиція, Головна гауптвахта (внаслідок чого будівля увійшла в історію під назвою "гауптвахта"), з 1914 року тут розміщувався Музей образотворчих мистецтв імені В.В. Верещагіна, а потім і природничо-історичний музей. Будівля Магістрату була зруйнована приблизно в 1936 році з метою розширення площі. У 1909 році, перед будівлею Магістрату на честь двохсотріччя Полтавської перемоги був встановлений пам'ятник Петру I. Згодом пам’ятник, виготовлений на «скору руку» з недовговічного матеріалу, почав руйнуватися і через це його демонтували. Між Магістратом і Морським бульваром в 1898 році був розбитий невеликий сад, оточений гарною чавунною решіткою, який був знищений у той же час що й Магістрат. Із західного боку площі весь квартал займали довгі одноповерхові будівлі – "кам'яні лавки" з вартової і сторожовою вежею, споруджені в 1793 році за проєктом Івана Старова. Через п'ятнадцять років вони вже, напевно, не використовувалися за призначенням, оскільки на плані міста 1808 року лавки вже не згадуються. У зв'язку зі старістю лавки були розібрані і на їх місці в 1826 році возвели будівлю Контори над портом в класичному стилі (архітектор, імовірно, Федір Вунш). Ця будівля була зруйнована під час Другої Світової війни. На місці Контори в 1954 році побудували будівлю обкому КПУ. Зараз тут знаходяться Миколаївська міська рада та її виконавчі органи, а також редакції місцевих газет. З північної сторони площу обрамляв огороджений ажурною чавунною решіткою з турнікетами на входах Морський бульвар, який був розбитий в 1826 році за розпорядженням Олексія Грейга. Зараз це – Флотський бульвар. Чавунна решітка знята після війни і частково, за інформацією відомого дослідника історії Миколаєва Ю.С. Крючкова, встановлена на території колишнього Будинку офіцерів флоту (зараз Миколаївський палац культури та мистецтв). З площі над Інгульським спуском проглядався залізничний міст, побудований в 1916 році. Після ліквідації окружної залізної дороги в 70-ті роки ХХ сторіччя міст був демонтований.
На північному сході площі, над пагорбом височів собор на честь Святого Григорія Великої Вірменії, споруджений в 1793 році (в 1798 році - перейменований в Адміралтейський собор). Це був головний собор Чорноморського флоту. З встановленням радянської влади в соборі відкрили Музей революції. Приблизно в 1937-1938 роках будівлю колишнього собору зруйнували і на його місці спорудили парашутну вишку. Сад, який оточував собор, був перетворений у велодром, на якому змагалися миколаївські велосипедисти. У 1944 році на місці собору було влаштовано кладовище з могилами десантників і розбитий сквер. У 1946 році поруч з могилою спорудили пам'ятник десантникам (скульптор А.М. Ізмалков, архітектори А.К. Марочінскій і І.І. Пейсахіс). В 1974 році після реконструкції пам'ятник, надмогильні плити, вічний вогонь і сквер навколо об’єднали в єдиний меморіальний комплекс, а пам’ятник був замінений на новий (скульптор Ю.П. Поммер, архітектор А.Н. Душкина). Авторами проєкту меморіального комплексу є миколаївські архітектори Вадим та Ольга Попови. На південній стороні площі в 1810 році була споруджена будівля Міської управи замість відібраного Морським відомством Магістрату. Там же знаходилось і поліцейське управління. Проєкт належав, ймовірно, Федору Вуншу. Згодом над цією будівлею звели пожежну каланчу. Але незадовго, у 1908 році, Городова управа згоріла. На її місці в 1911 році за проектом архітектора Євгена Штукенберга була споруджена нова Міська управа. Тут, після подій української революції, розміщувалася Міська рада. Будівля зруйнована під час Другої Світової війни. На її місці в 70-ті роки ХХ сторіччя зведений Будинок зв'язку (нині Укртелеком). Поруч з Міський управою в 1830 року побудували допоміжний одноповерховий будинок. Зараз на його місці знаходиться будинок облпрофради. Площу перетинали під прямим кутом дві головні магістралі міста - Адміральська вулиця, що простягнулася уздовж земель Морського відомства, і Соборна, що зв'язувала місто з Єлисаветградської дорогою. На перехресті вул. Адміральської і вул. Соборної в 1873 році був споруджений монумент Олексію Грейгу роботи М.О. Мікешина і А.М. Опекушина. Пам'ятник був зруйнований в 1922 році. Потім на постаменті пам’ятника Грейгу був встановлений пам'ятник Леніну роботи скульптора В.В. Козлова, який був зруйнований німцями під час окупації Миколаєва. Новий пам’ятник Леніну на цьому ж місці був споруджений за проєктом скульптора М.Г. Манізера. Згодом цей пам’ятник перенесли у м. Первомайськ, а новий пам’ятник (скульптор Ш. Мікотадзе, архітектори А. Марочінскій та інші) встановили в 1957 році на місці зруйнованого Магістрату. 22 лютого 2014 під час «ленінопаду», який пройшов по Україні, скульптуру Леніна було скинуто з постаменту, а в 2016 році, після зняття статусу «пам’ятка культурної спадщини», був демонтований й постамент цього пам’ятника. В 2019 році розпочаті роботи з чергової реконструкції Соборної площі.