Будівля зведена 1889 року на кошти купця Цаля Вайнштейна, місцевого мецената, щоб стати найбільшим культурно-освітнім осередком Вінниці наприкінці ХІХ ― на початку ХХ століття. Автором проєкту був військовий інженер Микола Чекмарьов, а ліве крило прибудоване роком пізніше архітектором Вільгельмом Краузе. Споруда зведена у «цегляному» стилі з давньоруськими та візантійськими елементами.
1890 року сюди переведено реальне училище з міста Могилева-Подільського. Тут вивчали загальноосвітні дисципліни, природничі й точні науки, іноземні мови. Своєю появою навчальний заклад зобов’язаний суттєвим зрушенням в економічному розвитку краю. Будівництво залізниці зумовило пожвавлення в усіх царинах життя Вінниці та потребу у кваліфікованих спеціалістах. Нові тенденції стали поштовхом для піднесення освіти й культури.
Першим директором училища був статський радник Ярослав Нємєц. Освічений, ініціативний і дисциплінований, людина справи, він лишив по собі тільки позитивні спогади. Світлі та просторі класні кімнати, гімнастична зала, храм Кирила й Мефодія, власна метеорологічна станція, клуб «Спорт», обладнані фізичний, математичний і малювальний кабінети ― не дивно, що навчальний заклад був відзначений нагородами.
У роки Першої світової війни та Української революції училище перетворилося на військовий шпиталь. Сьогодні ж будівля знову виконує освітню функцію. Нині це головний корпус Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету.
