Соцмісто
Соцмісто – житловий масив, збудований у 1930-ті роки минулого століття на ...
Концертний зал ім. М.І. Глінки – це чотириповерхова будівля для масових заходів з виходами на три сторони, загалом займає площу в 0,8 га і своїм центральним фасадом виходить на головну транспортну артерію міста – пр. Соборний. Поздовжні фасади під складнопрофільним дахом прикрашені шістьма колонами у модному в середині ХХ ст. стилі «сталінського ампіру».
З зовнішнього декору будівлі слід також відзначити широкий антаблемент і чотириколонні ніші бокових фасадів, складно профільний карниз і величезні в три яруси віконні прорізи центрального фасаду, арки бокових входів і пілястри коринфського ордера, а також складний малюнок на зовнішній скульптурну композицію центрального фронтону із зображенням арфи в оточенні полотен, що розвиваються.
В оздобленні екстер’єру будівлі архітектор поєднав класичні елементи з радянською символікою. Зокрема, у капітелях стовпів в рамках ордерної системи присутні зображення зірок, серпа і молота, колосся пшениці, ліри, кінематографічної стрічки (аттик над портиком). Одночасно в оформленні присутні класичні елементи: пояс йоніків балконної плити, акант на консолях, традиційні маскарони. У капітелях пілястр бічних фасадів стилізовані маски поєднані з мотивом сходу сонця, що зближує це оформлення зі стилем Ар Деко. За стильовими ознаками пам’ятка становить один з найкращих прикладів архітектури 1950-х рр., в якій поєднані елементи конструктивізму та неокласицизму.
Сам концертний зал розрахований більш ніж на 700 місць.
Концертний зал ім. М.І. Глінки – це чотириповерхова будівля для масових заходів з виходами на три сторони, загалом займає площу в 0,8 га і своїм центральним фасадом виходить на головну транспортну артерію міста – пр. Соборний. Поздовжні фасади під складнопрофільним дахом прикрашені шістьма колонами у модному в середині ХХ ст. стилі «сталінського ампіру».
З зовнішнього декору будівлі слід також відзначити широкий антаблемент і чотириколонні ніші бокових фасадів, складно профільний карниз і величезні в три яруси віконні прорізи центрального фасаду, арки бокових входів і пілястри коринфського ордера, а також складний малюнок на зовнішній скульптурну композицію центрального фронтону із зображенням арфи в оточенні полотен, що розвиваються.
В оздобленні екстер’єру будівлі архітектор поєднав класичні елементи з радянською символікою. Зокрема, у капітелях стовпів в рамках ордерної системи присутні зображення зірок, серпа і молота, колосся пшениці, ліри, кінематографічної стрічки (аттик над портиком). Одночасно в оформленні присутні класичні елементи: пояс йоніків балконної плити, акант на консолях, традиційні маскарони. У капітелях пілястр бічних фасадів стилізовані маски поєднані з мотивом сходу сонця, що зближує це оформлення зі стилем Ар Деко. За стильовими ознаками пам’ятка становить один з найкращих прикладів архітектури 1950-х рр., в якій поєднані елементи конструктивізму та неокласицизму.
Сам концертний зал розрахований більш ніж на 700 місць.
Громадським транспортом до зупинки «Кіноконцертний зал ім. М. І. Глінки» Неподалік: ДніпроГЕС, Музей історії зброї, річковий Порт, Стадіон «Славутич Арена», Міський будинок дитячої та юнацької творчості
Новий кіноконцертний зал був побудований на зміну зруйнованому в роки Другої світової війни. Ділянка була обрана трохи південніше – між вулицями Добролюбова та Трегубенка. До війни там розташовувалися три житлові будинки.
Перед фасадом споруди кіноконцертного залу у 1956 р. встановлено пам’ятник видатному композиторові М.І. Глінці (автор скульптури А. Страхов).
В 1957 р. при кіноконцертному залі створено симфонічний оркестр. Його диригентами були відомі діячі культури України. Першим художнім керівником оркестру було призначено лауреата І-го Республіканського конкурсу молодих диригентів України Ю. Луціва, з 1961-1985 рр. оркестром керували А. Акопян, Ф. Комлєв, заслужений діяч мистецтв С. Дудкін.
З 1987 р. оркестром керує народний артист України В. Редя.
1977 р. оркестр отримав звання дипломанта Всесоюзного конкурсу професійних музичних колективів, в 1993 р. став лауреатом премії ім. І. Паторжинського Українського фонду культури.
Новий кіноконцертний зал був побудований на зміну зруйнованому в роки Другої світової війни. Ділянка була обрана трохи південніше – між вулицями Добролюбова та Трегубенка. До війни там розташовувалися три житлові будинки.
Перед фасадом споруди кіноконцертного залу у 1956 р. встановлено пам’ятник видатному композиторові М.І. Глінці (автор скульптури А. Страхов).
В 1957 р. при кіноконцертному залі створено симфонічний оркестр. Його диригентами були відомі діячі культури України. Першим художнім керівником оркестру було призначено лауреата І-го Республіканського конкурсу молодих диригентів України Ю. Луціва, з 1961-1985 рр. оркестром керували А. Акопян, Ф. Комлєв, заслужений діяч мистецтв С. Дудкін.
З 1987 р. оркестром керує народний артист України В. Редя.
1977 р. оркестр отримав звання дипломанта Всесоюзного конкурсу професійних музичних колективів, в 1993 р. став лауреатом премії ім. І. Паторжинського Українського фонду культури.