Соцмісто – житловий масив, збудований у 1930-ті роки минулого століття на території сучасного м. Запоріжжя. До найяскравіших об’єктів можна віднести перлину та серце індустріального Запоріжжя - Дніпрогес, навколо якого було розбудовано диво містобудування. Соціалістичне місто з величезним розмахом та пишністю являє собою величні будівлі рідкісних нині зразків конструктивізму 20-30-х років та розкішних прикладів повоєнного сталінського ампіру.
Соцмісто - це поєднання низки унікальних пам’яток архітектури, які сконцентрувалися на невеликій території. Визначними пам’ятками соцмістечка є:
- Башта на будівлі коксохімзаводу – 47-метрова вежа зі шпилем, шатром і ліпниною – один з витворів архітектора Козлінера, споруджена в 1951 році на замовлення Запорізького коксохімічного заводу;
- Будинки Лаврова – дві дуже подібні одна до одної будівлі (так звані «будинки-вставки Лаврова»), побудовані в 1936 році, в архітектурі будинків-вставок переплелися новаторський конструктивізм (наприклад, плоский фасад і круглі вікна) та класичні елементи архітектури Стародавнього Сходу;
- Амбулаторне містечко – справжній шедевр конструктивізму, який складається з: поліклініки, диспансеру та аптеки (тепер комплекс належить 3-й міській лікарні), всі будівлі облицьовані вірменським туфом – каменем грубої фактури темно-рожевого кольору. Такими ж плитами облицьовані будівлі машинного залу та управління Дніпрогесу – символу Запоріжжя;
- Башта Козлінера – 7-поверховий будинок-башта, побудований у 1949 році також за проектом архітектора Козлінера;
- Круглий будинок – є особливою родзинкою Соцміста, являє собою будівлю у вигляді незамкненого кола або літери «С»;
- Будинки-комуни – розташовуються вздовж проспекту Металургів, складаються з чотирьох будівель, які є відображенням архітектурного та соціального явища та втілили пролетарську ідею «загально-суспільного побуту», стали проявом радянського авангарду у виконанні архітектора Ольги Яфи. Крайні будівлі цього ряду оброблені вірменським туфом, центральні ж - обштукатурені та пофарбовані в білий колір – для контрасту.
- Пам'ятник Миколі Рибникову – являє собою композицію з лави, ліхтаря та скульптури найвідомішого сталевара радянського часу Саши Савченка з кінострічки «Весна на Зарічній вулиці», роль якого зіграв Микола Рибников;
- Пам'ятник промисловому Запоріжжю – металевий шпиль, оздоблений фрагментами металів, зразками продукції запорізьких металургійних заводів;
- Концертний зал ім. М.Глінки – невід’ємна частина Соцміста, одна з його величних споруд. Монументальна чотириповерхова будівля для масових заходів з виходами на три сторони загалом займає площу в 0,8га і своїм центральним фасадом виходить на головну транспортну артерію міста. Поздовжні фасади під складно профільним дахом прикрашені шістьма колонами у стилі сталінського ампіру.
Gwara Media розробила озвучку для соцміста
Соцмісто – житловий масив, збудований у 1930-ті роки минулого століття на території сучасного м. Запоріжжя. До найяскравіших об’єктів можна віднести перлину та серце індустріального Запоріжжя - Дніпрогес, навколо якого було розбудовано диво містобудування. Соціалістичне місто з величезним розмахом та пишністю являє собою величні будівлі рідкісних нині зразків конструктивізму 20-30-х років та розкішних прикладів повоєнного сталінського ампіру.
Соцмісто - це поєднання низки унікальних пам’яток архітектури, які сконцентрувалися на невеликій території. Визначними пам’ятками соцмістечка є:
- Башта на будівлі коксохімзаводу – 47-метрова вежа зі шпилем, шатром і ліпниною – один з витворів архітектора Козлінера, споруджена в 1951 році на замовлення Запорізького коксохімічного заводу;
- Будинки Лаврова – дві дуже подібні одна до одної будівлі (так звані «будинки-вставки Лаврова»), побудовані в 1936 році, в архітектурі будинків-вставок переплелися новаторський конструктивізм (наприклад, плоский фасад і круглі вікна) та класичні елементи архітектури Стародавнього Сходу;
- Амбулаторне містечко – справжній шедевр конструктивізму, який складається з: поліклініки, диспансеру та аптеки (тепер комплекс належить 3-й міській лікарні), всі будівлі облицьовані вірменським туфом – каменем грубої фактури темно-рожевого кольору. Такими ж плитами облицьовані будівлі машинного залу та управління Дніпрогесу – символу Запоріжжя;
- Башта Козлінера – 7-поверховий будинок-башта, побудований у 1949 році також за проектом архітектора Козлінера;
- Круглий будинок – є особливою родзинкою Соцміста, являє собою будівлю у вигляді незамкненого кола або літери «С»;
- Будинки-комуни – розташовуються вздовж проспекту Металургів, складаються з чотирьох будівель, які є відображенням архітектурного та соціального явища та втілили пролетарську ідею «загально-суспільного побуту», стали проявом радянського авангарду у виконанні архітектора Ольги Яфи. Крайні будівлі цього ряду оброблені вірменським туфом, центральні ж - обштукатурені та пофарбовані в білий колір – для контрасту.
- Пам'ятник Миколі Рибникову – являє собою композицію з лави, ліхтаря та скульптури найвідомішого сталевара радянського часу Саши Савченка з кінострічки «Весна на Зарічній вулиці», роль якого зіграв Микола Рибников;
- Пам'ятник промисловому Запоріжжю – металевий шпиль, оздоблений фрагментами металів, зразками продукції запорізьких металургійних заводів;
- Концертний зал ім. М.Глінки – невід’ємна частина Соцміста, одна з його величних споруд. Монументальна чотириповерхова будівля для масових заходів з виходами на три сторони загалом займає площу в 0,8га і своїм центральним фасадом виходить на головну транспортну артерію міста. Поздовжні фасади під складно профільним дахом прикрашені шістьма колонами у стилі сталінського ампіру.
Gwara Media розробила озвучку для соцміста
Громадським транспортом до зупинки «пр. Металургів»
Концертний зал ім. М.І. Глінки – це чотириповерхова будівля для масових ...
Поряд з новозбудованим Дніпрогесом у 1928 році почалась розбудова «ідеального соціалістичного міста», яке було експериментальним архітектурним проектом, розташований у Дніпровському районі Запоріжжя (від греблі до вулиці Верхньої). В його розробці брали участь архітектори Віктор Веснін, Георгій Орлов, Микола Коллі, Віталій Лавров. Вони мали на меті збудувати «місто майбутнього», «місто-сад». Окрему увагу під час проектування приділяли створенню комфортних публічних просторів між будинками: двори були обладнані дитячими майданчиками, естрадами, фонтанами.
При проектуванні були використані ідеї радянського авангардизму. Спочатку будинки зводили у стилі суворого та практичного конструктивізму, вершиною якого став Круглий дім. Але надалі стиль плавно переріс у сталінський ампір. Візитівкою Соцміста є дві вежі на сучасному проспекті Соборному.
Соцмісто будували одночасно з ДніпроГЕСом та Запорізьким металургійним комплексом. Будівництво завершили за 3 роки, з 1929 по 1932. Соцмісто було майже повністю зруйноване під час Другої світової війни: на 1945 рік залишилося всього 6 будинків, придатних до життя. У післявоєнний час його відбудували майже з нуля.
Поряд з новозбудованим Дніпрогесом у 1928 році почалась розбудова «ідеального соціалістичного міста», яке було експериментальним архітектурним проектом, розташований у Дніпровському районі Запоріжжя (від греблі до вулиці Верхньої). В його розробці брали участь архітектори Віктор Веснін, Георгій Орлов, Микола Коллі, Віталій Лавров. Вони мали на меті збудувати «місто майбутнього», «місто-сад». Окрему увагу під час проектування приділяли створенню комфортних публічних просторів між будинками: двори були обладнані дитячими майданчиками, естрадами, фонтанами.
При проектуванні були використані ідеї радянського авангардизму. Спочатку будинки зводили у стилі суворого та практичного конструктивізму, вершиною якого став Круглий дім. Але надалі стиль плавно переріс у сталінський ампір. Візитівкою Соцміста є дві вежі на сучасному проспекті Соборному.
Соцмісто будували одночасно з ДніпроГЕСом та Запорізьким металургійним комплексом. Будівництво завершили за 3 роки, з 1929 по 1932. Соцмісто було майже повністю зруйноване під час Другої світової війни: на 1945 рік залишилося всього 6 будинків, придатних до життя. У післявоєнний час його відбудували майже з нуля.
