ПОЖЕЖНА ЧАСТИНА № 2
50 000 рублів - сума яку повинно було отримати місто на створення 2-ї ...
З 1792 р. територія сучасної садиби входила до складу комплексу Катеринославської казенної сукняної фабрики. У 1820 – 1830-х рр. тут розміщувався комплекс дерев’яних житлових будинків для чиновників Фабрики. По закриттю Фабрики у 1837 р. ці будівлі було продано на розборку.
Тривалий час територія лишалася незабудованою і входила до складу Фабричного майдану.Наприкінці 1860-х рр. було розроблено спеціальний проект планування території Фабричного майдану. Точна дата продажу земельних ділянок згідно із цим планом не встановлена. Перші власники садиби не встановлені.
На початку 1880-х рр. земельними ділянками № 5 та № 6 за планом Фабричного майданну володів інженер-технолог Сергій Романович Гіппіус. 13 вересня (ст.ст.) 1882 р. він продав свою садибу поселянину колонії Хортиця Катеринославського повіту Якову Яковичу Фасту.
З 1792 р. територія сучасної садиби входила до складу комплексу Катеринославської казенної сукняної фабрики. У 1820 – 1830-х рр. тут розміщувався комплекс дерев’яних житлових будинків для чиновників Фабрики. По закриттю Фабрики у 1837 р. ці будівлі було продано на розборку.
Тривалий час територія лишалася незабудованою і входила до складу Фабричного майдану.Наприкінці 1860-х рр. було розроблено спеціальний проект планування території Фабричного майдану. Точна дата продажу земельних ділянок згідно із цим планом не встановлена. Перші власники садиби не встановлені.
На початку 1880-х рр. земельними ділянками № 5 та № 6 за планом Фабричного майданну володів інженер-технолог Сергій Романович Гіппіус. 13 вересня (ст.ст.) 1882 р. він продав свою садибу поселянину колонії Хортиця Катеринославського повіту Якову Яковичу Фасту.
Історія маєтку починається 16 березня 1861 року, коли місцева лютеранська ...
Територія сучасної садиби первісно входила до складу будинку директора ...
Літній театр в Дніпрі був побудований в 1978 році за проектом архітектора ...
Будівля вокзалу побудовано в 1951 році за проектом Олексія Душкина в ...
За володіння Я.Я. Фаста на садибі було споруджено кілька торговельнх корпусів вздовж Катерининського проспекту. 8 січня (ст.ст.) 1899 р. Я.Я. Фаст, розділив садибу, продавши ділянку № 5 на розі Проспекту та Хрестової вулиці у спільну власність купцю Ісааку та міщанину Боруху-Гершу Абрамовичам Рагінським. 26 листопада (ст.ст.) 1902 р., по смерті батька у власність його частиною садиби вступив студент Мойсей Борух-Гершович Рагінський. Але, вже 19 грудня (ст.ст.) цього ж року він продав свою частку купцю Олександру-Зисе Абрамовичу Рагінському.
У 1902 р., окрім зміни власників, розпочинається і масштабна реконструкція садиби. Перші орендарі: ювелірна крамниця Л.М. Гольдштейна та чайна Х. Розенберга, розмістилися у новому корпусі вже у вересні 1902 р. На цей час він ще значиться недобудованим, без центрального опалення та електрики. Таке швидке введення в дію двох торгівельних приміщень вірогідно пов’язане із тим, що обидва орендарі мали приміщення у знесених під час нового будівництва корпусах і виставили вимоги по якомога швидшому відновленню своїх торгівельних закладів. В цілому завершення будівництва відбулося лише у 1904 р. З жовтня 1904 р. здано в оренду також другий поверх будинку, у якому розмістилася Торгівельна школа Товариства прикажчиків (в майбутньому ІІ Комерційне училище).
Корпус триповерховий з підвалом, пристосований під розміщення крамниць. Крамниці першого поверху мали антресолі. До особливостей корпусу належить використання металевих несучих конструкцій. Головні фасади будинку вирішено у раціональному модерні. Первісно на фасаді були і окремі ліпні вставки. Проект корпусу виконав архітектор Д.К. Тіссен.
23 липня (ст.ст.) 1908 р. згідно з роздільним актом О.-З.А.Рагинський викупив у І.А. Рагинського його долю у будинку, ставши єдиним власником садиби.
З 1908 р. у будинку фіксується розміщення частини класів приватної чоловічої гімназії О.Л. Фовицького, яка займала третій поверх. Після того, як ІІ Комерційне училище у 1910 р. виїхало з корпусу, гімназія Фовицького зайняла також і другий поверх корпусу. Вже в серпні 1914 р. до приміщень гімназії було переведено ІІ Реальне училище, будинок якого було пристосовано під військовий шпиталь. В середині 1915 р. приміщення гімназії Фовицького також розглядалися з точки зору пристосування під розміщення шпиталю. Але подальшої реалізації ці плани не мали.
У 1921 р. гімназію Фовицького було реорганізовано у трудову школу. У 1924 р. замість школи було відкрито вечірній робітничий факультет ім. Жовтневої революції (з 1930 р. перейшов у підпорядкування Металургійного інституту). Робфаки призначались для підготовки випускників початкових шкіл для вступу у вищі навчальні заклади. Окрім цього на першому поверсі будинку продовжували працювати крамниці. Робфак було ліквідовано у 1934 – 1935 рр. у зв’язку з реформуванням середньої та вищої освіти. З цього часу у будинку працює середня школа № 58.
За неперевіреними відомостями у 1941 – 1943 рр. приміщення школи використовувались під розміщення німецьких військових частин. У 1944 – 1947 рр. шкільне приміщення займав Борошномельний технікум. По його виведенні у 1947 р. тут розмістилося Управління шосейних доріг. Але вже наступного року воно змушене було повернути приміщення середній школі № 58, яка працює у будинку і зараз.
У 1921 р гімназію Фовіцкого було реорганізовано в трудову школу. У 1924 р замість школи був відкритий вечірній робітничий факультет ім. Жовтневої революції (з 1930 р перейшов в підпорядкування Металургійного інституту). Робфаки призначалися для підготовки випускників початкових шкіл для вступу до вищих навчальних закладів. Крім цього на першому поверсі будинку продовжували працювати магазини. Робітфак було ліквідовано в 1934 - 1935 рр. в зв'язку з реформуванням середньої та вищої освіти. З цього часу в будинку працює середня школа № 58. За неперевіреними даними в 1941 - 1943 будівля школи використовувалися під розміщення німецьких військових частин. У 1944 - 1947 рр. шкільне приміщення займав Борошномельний технікум. За його виведення в 1947 тут розмістилося Управління шосейних доріг. Але вже в наступному році воно змушене було повернути приміщення середньої школи № 58, яка працює в будинку і зараз.
У 1921 р гімназію Фовіцкого було реорганізовано в трудову школу. У 1924 р замість школи був відкритий вечірній робітничий факультет ім. Жовтневої революції (з 1930 р перейшов в підпорядкування Металургійного інституту). Робфаки призначалися для підготовки випускників початкових шкіл для вступу до вищих навчальних закладів. Крім цього на першому поверсі будинку продовжували працювати магазини. Робітфак було ліквідовано в 1934 - 1935 рр. в зв'язку з реформуванням середньої та вищої освіти. З цього часу в будинку працює середня школа № 58. За неперевіреними даними в 1941 - 1943 будівля школи використовувалися під розміщення німецьких військових частин. У 1944 - 1947 рр. шкільне приміщення займав Борошномельний технікум. За його виведення в 1947 тут розмістилося Управління шосейних доріг. Але вже в наступному році воно змушене було повернути приміщення середньої школи № 58, яка працює в будинку і зараз.
За володіння Я.Я. Фаста на садибі було споруджено кілька торговельнх корпусів вздовж Катерининського проспекту. 8 січня (ст.ст.) 1899 р. Я.Я. Фаст, розділив садибу, продавши ділянку № 5 на розі Проспекту та Хрестової вулиці у спільну власність купцю Ісааку та міщанину Боруху-Гершу Абрамовичам Рагінським. 26 листопада (ст.ст.) 1902 р., по смерті батька у власність його частиною садиби вступив студент Мойсей Борух-Гершович Рагінський. Але, вже 19 грудня (ст.ст.) цього ж року він продав свою частку купцю Олександру-Зисе Абрамовичу Рагінському.
У 1902 р., окрім зміни власників, розпочинається і масштабна реконструкція садиби. Перші орендарі: ювелірна крамниця Л.М. Гольдштейна та чайна Х. Розенберга, розмістилися у новому корпусі вже у вересні 1902 р. На цей час він ще значиться недобудованим, без центрального опалення та електрики. Таке швидке введення в дію двох торгівельних приміщень вірогідно пов’язане із тим, що обидва орендарі мали приміщення у знесених під час нового будівництва корпусах і виставили вимоги по якомога швидшому відновленню своїх торгівельних закладів. В цілому завершення будівництва відбулося лише у 1904 р. З жовтня 1904 р. здано в оренду також другий поверх будинку, у якому розмістилася Торгівельна школа Товариства прикажчиків (в майбутньому ІІ Комерційне училище).
Корпус триповерховий з підвалом, пристосований під розміщення крамниць. Крамниці першого поверху мали антресолі. До особливостей корпусу належить використання металевих несучих конструкцій. Головні фасади будинку вирішено у раціональному модерні. Первісно на фасаді були і окремі ліпні вставки. Проект корпусу виконав архітектор Д.К. Тіссен.
23 липня (ст.ст.) 1908 р. згідно з роздільним актом О.-З.А.Рагинський викупив у І.А. Рагинського його долю у будинку, ставши єдиним власником садиби.
З 1908 р. у будинку фіксується розміщення частини класів приватної чоловічої гімназії О.Л. Фовицького, яка займала третій поверх. Після того, як ІІ Комерційне училище у 1910 р. виїхало з корпусу, гімназія Фовицького зайняла також і другий поверх корпусу. Вже в серпні 1914 р. до приміщень гімназії було переведено ІІ Реальне училище, будинок якого було пристосовано під військовий шпиталь. В середині 1915 р. приміщення гімназії Фовицького також розглядалися з точки зору пристосування під розміщення шпиталю. Але подальшої реалізації ці плани не мали.
У 1921 р. гімназію Фовицького було реорганізовано у трудову школу. У 1924 р. замість школи було відкрито вечірній робітничий факультет ім. Жовтневої революції (з 1930 р. перейшов у підпорядкування Металургійного інституту). Робфаки призначались для підготовки випускників початкових шкіл для вступу у вищі навчальні заклади. Окрім цього на першому поверсі будинку продовжували працювати крамниці. Робфак було ліквідовано у 1934 – 1935 рр. у зв’язку з реформуванням середньої та вищої освіти. З цього часу у будинку працює середня школа № 58.
За неперевіреними відомостями у 1941 – 1943 рр. приміщення школи використовувались під розміщення німецьких військових частин. У 1944 – 1947 рр. шкільне приміщення займав Борошномельний технікум. По його виведенні у 1947 р. тут розмістилося Управління шосейних доріг. Але вже наступного року воно змушене було повернути приміщення середній школі № 58, яка працює у будинку і зараз.
У 1921 р гімназію Фовіцкого було реорганізовано в трудову школу. У 1924 р замість школи був відкритий вечірній робітничий факультет ім. Жовтневої революції (з 1930 р перейшов в підпорядкування Металургійного інституту). Робфаки призначалися для підготовки випускників початкових шкіл для вступу до вищих навчальних закладів. Крім цього на першому поверсі будинку продовжували працювати магазини. Робітфак було ліквідовано в 1934 - 1935 рр. в зв'язку з реформуванням середньої та вищої освіти. З цього часу в будинку працює середня школа № 58. За неперевіреними даними в 1941 - 1943 будівля школи використовувалися під розміщення німецьких військових частин. У 1944 - 1947 рр. шкільне приміщення займав Борошномельний технікум. За його виведення в 1947 тут розмістилося Управління шосейних доріг. Але вже в наступному році воно змушене було повернути приміщення середньої школи № 58, яка працює в будинку і зараз.
У 1921 р гімназію Фовіцкого було реорганізовано в трудову школу. У 1924 р замість школи був відкритий вечірній робітничий факультет ім. Жовтневої революції (з 1930 р перейшов в підпорядкування Металургійного інституту). Робфаки призначалися для підготовки випускників початкових шкіл для вступу до вищих навчальних закладів. Крім цього на першому поверсі будинку продовжували працювати магазини. Робітфак було ліквідовано в 1934 - 1935 рр. в зв'язку з реформуванням середньої та вищої освіти. З цього часу в будинку працює середня школа № 58. За неперевіреними даними в 1941 - 1943 будівля школи використовувалися під розміщення німецьких військових частин. У 1944 - 1947 рр. шкільне приміщення займав Борошномельний технікум. За його виведення в 1947 тут розмістилося Управління шосейних доріг. Але вже в наступному році воно змушене було повернути приміщення середньої школи № 58, яка працює в будинку і зараз.