Дніпро

БУДІВЛЯ ШКОЛИ №58

Опис

  • У 1820 - 1830-х рр. тут розміщувався комплекс дерев'яних житлових будинків для чиновників фабрики.
  • Перші власники садиби не встановлені.

З 1792 р. територія сучасної садиби входила до складу комплексу Катеринославської казенної сукняної фабрики. У 1820 – 1830-х рр. тут розміщувався комплекс дерев’яних житлових будинків для чиновників Фабрики. По закриттю Фабрики у 1837 р. ці будівлі було продано на розборку.

Тривалий час територія лишалася незабудованою і входила до складу Фабричного майдану.Наприкінці 1860-х рр. було розроблено спеціальний проект планування території Фабричного майдану. Точна дата продажу земельних ділянок згідно із цим планом не встановлена. Перші власники садиби не встановлені.

На початку 1880-х рр. земельними ділянками № 5 та № 6 за планом Фабричного майданну володів інженер-технолог Сергій Романович Гіппіус. 13 вересня (ст.ст.) 1882 р. він продав свою садибу поселянину колонії Хортиця Катеринославського повіту Якову Яковичу Фасту.

З 1792 р. територія сучасної садиби входила до складу комплексу Катеринославської казенної сукняної фабрики. У 1820 – 1830-х рр. тут розміщувався комплекс дерев’яних житлових будинків для чиновників Фабрики. По закриттю Фабрики у 1837 р. ці будівлі було продано на розборку.

Тривалий час територія лишалася незабудованою і входила до складу Фабричного майдану.Наприкінці 1860-х рр. було розроблено спеціальний проект планування території Фабричного майдану. Точна дата продажу земельних ділянок згідно із цим планом не встановлена. Перші власники садиби не встановлені.

На початку 1880-х рр. земельними ділянками № 5 та № 6 за планом Фабричного майданну володів інженер-технолог Сергій Романович Гіппіус. 13 вересня (ст.ст.) 1882 р. він продав свою садибу поселянину колонії Хортиця Катеринославського повіту Якову Яковичу Фасту.

Як проїхати?

А ТАКОЖ Неподалік знаходиться

ІСТОРІЯ

  • Перші орендарі: ювелірний магазин Л.М. Гольдштейна і чайна Х. Розенберга, розмістилися в новому корпусі вже у вересні 1902 року. На даний час він ще числиться недобудованим, без центрального опалення та електрики.
  • До особливостей корпусу відноситься використання металевих несучих конструкцій.
  • В середині 1915 року будинок гімназії Фовіцкого також розглядалися з точки зору пристосування під розміщення госпіталю.

За володіння Я.Я. Фаста на садибі було споруджено кілька торговельнх корпусів вздовж Катерининського проспекту. 8 січня (ст.ст.) 1899 р. Я.Я. Фаст, розділив садибу, продавши ділянку № 5 на розі Проспекту та Хрестової вулиці у спільну власність купцю Ісааку та міщанину Боруху-Гершу Абрамовичам Рагінським. 26 листопада (ст.ст.) 1902 р., по смерті батька у власність його частиною садиби вступив студент Мойсей Борух-Гершович Рагінський. Але, вже 19 грудня (ст.ст.) цього ж року він продав свою частку купцю Олександру-Зисе Абрамовичу Рагінському.

У 1902 р., окрім зміни власників, розпочинається і масштабна реконструкція садиби. Перші орендарі: ювелірна крамниця Л.М. Гольдштейна та чайна Х. Розенберга, розмістилися у новому корпусі вже у вересні 1902 р. На цей час він ще значиться недобудованим, без центрального опалення та електрики. Таке швидке введення в дію двох торгівельних приміщень вірогідно пов’язане із тим, що обидва орендарі мали приміщення у знесених під час нового будівництва корпусах і виставили вимоги по якомога швидшому відновленню своїх торгівельних закладів. В цілому завершення будівництва відбулося лише у 1904 р. З жовтня 1904 р. здано в оренду також другий поверх будинку, у якому розмістилася Торгівельна школа Товариства прикажчиків (в майбутньому ІІ Комерційне училище).

Корпус триповерховий з підвалом, пристосований під розміщення крамниць. Крамниці першого поверху мали антресолі. До особливостей корпусу належить використання металевих несучих конструкцій. Головні фасади будинку вирішено у раціональному модерні. Первісно на фасаді були і окремі ліпні вставки. Проект корпусу виконав архітектор Д.К. Тіссен.

23 липня (ст.ст.) 1908 р. згідно з роздільним актом О.-З.А.Рагинський викупив у І.А. Рагинського його долю у будинку, ставши єдиним власником садиби.
З 1908 р. у будинку фіксується розміщення частини класів приватної чоловічої гімназії О.Л. Фовицького, яка займала третій поверх. Після того, як ІІ Комерційне училище у 1910 р. виїхало з корпусу, гімназія Фовицького зайняла також і другий поверх корпусу. Вже в серпні 1914 р. до приміщень гімназії було переведено ІІ Реальне училище, будинок якого було пристосовано під військовий шпиталь. В середині 1915 р. приміщення гімназії Фовицького також розглядалися з точки зору пристосування під розміщення шпиталю. Але подальшої реалізації ці плани не мали.

У 1921 р. гімназію Фовицького було реорганізовано у трудову школу. У 1924 р. замість школи було відкрито вечірній робітничий факультет ім. Жовтневої революції (з 1930 р. перейшов у підпорядкування Металургійного інституту). Робфаки призначались для підготовки випускників початкових шкіл для вступу у вищі навчальні заклади. Окрім цього на першому поверсі будинку продовжували працювати крамниці. Робфак було ліквідовано у 1934 – 1935 рр. у зв’язку з реформуванням середньої та вищої освіти. З цього часу у будинку працює середня школа № 58.

За неперевіреними відомостями у 1941 – 1943 рр. приміщення школи використовувались під розміщення німецьких військових частин. У 1944 – 1947 рр. шкільне приміщення займав Борошномельний технікум. По його виведенні у 1947 р. тут розмістилося Управління шосейних доріг. Але вже наступного року воно змушене було повернути приміщення середній школі № 58, яка працює у будинку і зараз.

У 1921 р гімназію Фовіцкого було реорганізовано в трудову школу. У 1924 р замість школи був відкритий вечірній робітничий факультет ім. Жовтневої революції (з 1930 р перейшов в підпорядкування Металургійного інституту). Робфаки призначалися для підготовки випускників початкових шкіл для вступу до вищих навчальних закладів. Крім цього на першому поверсі будинку продовжували працювати магазини. Робітфак було ліквідовано в 1934 - 1935 рр. в зв'язку з реформуванням середньої та вищої освіти. З цього часу в будинку працює середня школа № 58. За неперевіреними даними в 1941 - 1943 будівля школи використовувалися під розміщення німецьких військових частин. У 1944 - 1947 рр. шкільне приміщення займав Борошномельний технікум. За його виведення в 1947 тут розмістилося Управління шосейних доріг. Але вже в наступному році воно змушене було повернути приміщення середньої школи № 58, яка працює в будинку і зараз.

За володіння Я.Я. Фаста на садибі було споруджено кілька торговельнх корпусів вздовж Катерининського проспекту. 8 січня (ст.ст.) 1899 р. Я.Я. Фаст, розділив садибу, продавши ділянку № 5 на розі Проспекту та Хрестової вулиці у спільну власність купцю Ісааку та міщанину Боруху-Гершу Абрамовичам Рагінським. 26 листопада (ст.ст.) 1902 р., по смерті батька у власність його частиною садиби вступив студент Мойсей Борух-Гершович Рагінський. Але, вже 19 грудня (ст.ст.) цього ж року він продав свою частку купцю Олександру-Зисе Абрамовичу Рагінському.

У 1902 р., окрім зміни власників, розпочинається і масштабна реконструкція садиби. Перші орендарі: ювелірна крамниця Л.М. Гольдштейна та чайна Х. Розенберга, розмістилися у новому корпусі вже у вересні 1902 р. На цей час він ще значиться недобудованим, без центрального опалення та електрики. Таке швидке введення в дію двох торгівельних приміщень вірогідно пов’язане із тим, що обидва орендарі мали приміщення у знесених під час нового будівництва корпусах і виставили вимоги по якомога швидшому відновленню своїх торгівельних закладів. В цілому завершення будівництва відбулося лише у 1904 р. З жовтня 1904 р. здано в оренду також другий поверх будинку, у якому розмістилася Торгівельна школа Товариства прикажчиків (в майбутньому ІІ Комерційне училище).

Корпус триповерховий з підвалом, пристосований під розміщення крамниць. Крамниці першого поверху мали антресолі. До особливостей корпусу належить використання металевих несучих конструкцій. Головні фасади будинку вирішено у раціональному модерні. Первісно на фасаді були і окремі ліпні вставки. Проект корпусу виконав архітектор Д.К. Тіссен.

23 липня (ст.ст.) 1908 р. згідно з роздільним актом О.-З.А.Рагинський викупив у І.А. Рагинського його долю у будинку, ставши єдиним власником садиби.
З 1908 р. у будинку фіксується розміщення частини класів приватної чоловічої гімназії О.Л. Фовицького, яка займала третій поверх. Після того, як ІІ Комерційне училище у 1910 р. виїхало з корпусу, гімназія Фовицького зайняла також і другий поверх корпусу. Вже в серпні 1914 р. до приміщень гімназії було переведено ІІ Реальне училище, будинок якого було пристосовано під військовий шпиталь. В середині 1915 р. приміщення гімназії Фовицького також розглядалися з точки зору пристосування під розміщення шпиталю. Але подальшої реалізації ці плани не мали.

У 1921 р. гімназію Фовицького було реорганізовано у трудову школу. У 1924 р. замість школи було відкрито вечірній робітничий факультет ім. Жовтневої революції (з 1930 р. перейшов у підпорядкування Металургійного інституту). Робфаки призначались для підготовки випускників початкових шкіл для вступу у вищі навчальні заклади. Окрім цього на першому поверсі будинку продовжували працювати крамниці. Робфак було ліквідовано у 1934 – 1935 рр. у зв’язку з реформуванням середньої та вищої освіти. З цього часу у будинку працює середня школа № 58.

За неперевіреними відомостями у 1941 – 1943 рр. приміщення школи використовувались під розміщення німецьких військових частин. У 1944 – 1947 рр. шкільне приміщення займав Борошномельний технікум. По його виведенні у 1947 р. тут розмістилося Управління шосейних доріг. Але вже наступного року воно змушене було повернути приміщення середній школі № 58, яка працює у будинку і зараз.

У 1921 р гімназію Фовіцкого було реорганізовано в трудову школу. У 1924 р замість школи був відкритий вечірній робітничий факультет ім. Жовтневої революції (з 1930 р перейшов в підпорядкування Металургійного інституту). Робфаки призначалися для підготовки випускників початкових шкіл для вступу до вищих навчальних закладів. Крім цього на першому поверсі будинку продовжували працювати магазини. Робітфак було ліквідовано в 1934 - 1935 рр. в зв'язку з реформуванням середньої та вищої освіти. З цього часу в будинку працює середня школа № 58. За неперевіреними даними в 1941 - 1943 будівля школи використовувалися під розміщення німецьких військових частин. У 1944 - 1947 рр. шкільне приміщення займав Борошномельний технікум. За його виведення в 1947 тут розмістилося Управління шосейних доріг. Але вже в наступному році воно змушене було повернути приміщення середньої школи № 58, яка працює в будинку і зараз.

ЦІКАВІ ФАКТИ

  • З 1792 територія сучасної садиби входила до складу комплексу Катеринославської казенної суконної фабрики.
  • В кінці 1860-х рр. був розроблений спеціальний проект планування території фабричної площі.
  • У 1902 р, крім зміни власників, починається і масштабна реконструкція садиби.
  • У 1921 гімназію Фовіцкого було реорганізовано у трудову школу.
  • За неперевіреними даними в 1941 - 1943 рр. приміщення школи використовувалися під розміщення німецьких військових частин.
  • З 1792 територія сучасної садиби входила до складу комплексу Катеринославської казенної суконної фабрики.
  • В кінці 1860-х рр. був розроблений спеціальний проект планування території фабричної площі.
  • У 1902 р, крім зміни власників, починається і масштабна реконструкція садиби.
  • У 1921 гімназію Фовіцкого було реорганізовано у трудову школу.
  • За неперевіреними даними в 1941 - 1943 рр. приміщення школи використовувалися під розміщення німецьких військових частин.