Будинок збудований у 1912 році на замовлення Карла Вайнґартена – доктора права, адвоката та підприємця єврейського походження, який мешкав у цій будівлі зі своєю родиною та здавав в оренду комерційні та житлові приміщення.
У 1938 році у цьому будинку магістром фармації Олександром Вайсом було відкрито десяту за ліком аптеку м. Станиславова - «Під матір’ю Божою».
У 1912 році на розі вулиці Ґолуховського (тепер Чорновола) і Ґіллера (тепер Гординського) коштом єврейського підприємця (який також був доктором права та адвокатом) була зведена монументальна чотирьохповерхова кам’яниця з двома рівноцінними фасадами, що виходять на обидві вулиці. Завдяки цьому будинок має дві адреси – Чорновола,28 та Гординського,17.
Вайнґартен з родиною займав лише одну розкішну квартиру на другому поверсі. Перший же поверх віддав під крамнички, а квартири на верхніх здавав багатим винаймачам.
У 1912 році на розі вулиці Ґолуховського (тепер Чорновола) і Ґіллера (тепер Гординського) коштом єврейського підприємця (який також був доктором права та адвокатом) була зведена монументальна чотирьохповерхова кам’яниця з двома рівноцінними фасадами, що виходять на обидві вулиці. Завдяки цьому будинок має дві адреси – Чорновола,28 та Гординського,17.
Вайнґартен з родиною займав лише одну розкішну квартиру на другому поверсі. Перший же поверх віддав під крамнички, а квартири на верхніх здавав багатим винаймачам.
Будинок збудований у 1912 році на замовлення Карла Вайнґартена – доктора права, адвоката та підприємця єврейського походження, який мешкав у цій будівлі зі своєю родиною та здавав в оренду комерційні та житлові приміщення.
Дотепер на першому поверсі будівлі розміщені кравецька майстерня та аптека. Щодо аптеки, то вона є однією з найстаріших в нашому місті. Відкрив її у січні 1938 року магістр фармації Олександр Вайс. На той час це була десята аптека в Станіславові й називалася вона «Під матір’ю Божою». Щоправда аптечний бізнес пана Вайса проіснував недовго, бо вже у вересні 1939 року до міста прийшли перші совіти й успішно націоналізували і аптеку, і сам будинок. Помешкання за звичною радянською традицією перекроїли на менші квартири і підселили до тих мешканців, які не встигли дременути, пожильців, скажімо так, іншого соціального складу.
Кажуть Карл Вайнґартен не зміг винести такої наруги і одного дня вийшов на балкон четвертого поверху (хоча деякі джерела стверджуюють, що то було вікно) й скочив униз, тим самим покінчивши і з власним життям, і з несправедливістю світу. Нам на згадку залишилася поштова картка видана у Відні підприємцем Шраєром в 1915 році. На картці можна розгледіти людей, які стоять на балконі другого поверху.
Будівля пережила і перших совітів, і німецьку окупацію, і других совітів. Другі совіти перетворили горішні поверхи на театральний гуртожиток, який проіснував до кінця 50-х років. Саме тоді, з гуртожитком вирішили покінчити й почали надавати квартири у будинку медикам, вчителям та, звісно, працівникам місцевого театру. Саме тому в 1960 році квартиру в будинку отримав актор Георгій (Юрій) Шиманський, якого направили в Станіслав, для підняття театральної діяльності. В цьому будинку Заслужений артист України й прожив до самої смерті в 1990 році.
В останні роки кам’яницю опосіли ті самі біди, котрі притаманні всім старим будинкам Івано-Франківська. Полишена сама на себе стара архітектура починає руйнуватися під впливом природних факторів. Осипається ліпнина, руйнуються скульптури. Стародавні двері збереглися лише зі сторони вулиці Чорновола.
Дотепер на першому поверсі будівлі розміщені кравецька майстерня та аптека. Щодо аптеки, то вона є однією з найстаріших в нашому місті. Відкрив її у січні 1938 року магістр фармації Олександр Вайс. На той час це була десята аптека в Станіславові й називалася вона «Під матір’ю Божою». Щоправда аптечний бізнес пана Вайса проіснував недовго, бо вже у вересні 1939 року до міста прийшли перші совіти й успішно націоналізували і аптеку, і сам будинок. Помешкання за звичною радянською традицією перекроїли на менші квартири і підселили до тих мешканців, які не встигли дременути, пожильців, скажімо так, іншого соціального складу.
Кажуть Карл Вайнґартен не зміг винести такої наруги і одного дня вийшов на балкон четвертого поверху (хоча деякі джерела стверджуюють, що то було вікно) й скочив униз, тим самим покінчивши і з власним життям, і з несправедливістю світу. Нам на згадку залишилася поштова картка видана у Відні підприємцем Шраєром в 1915 році. На картці можна розгледіти людей, які стоять на балконі другого поверху.
Будівля пережила і перших совітів, і німецьку окупацію, і других совітів. Другі совіти перетворили горішні поверхи на театральний гуртожиток, який проіснував до кінця 50-х років. Саме тоді, з гуртожитком вирішили покінчити й почали надавати квартири у будинку медикам, вчителям та, звісно, працівникам місцевого театру. Саме тому в 1960 році квартиру в будинку отримав актор Георгій (Юрій) Шиманський, якого направили в Станіслав, для підняття театральної діяльності. В цьому будинку Заслужений артист України й прожив до самої смерті в 1990 році.
В останні роки кам’яницю опосіли ті самі біди, котрі притаманні всім старим будинкам Івано-Франківська. Полишена сама на себе стара архітектура починає руйнуватися під впливом природних факторів. Осипається ліпнина, руйнуються скульптури. Стародавні двері збереглися лише зі сторони вулиці Чорновола.
ЦІКАВІ ФАКТИ
Вайнґартен з родиною займав лише одну розкішну квартиру на другому поверсі. Перший же поверх віддав під крамнички, а квартири на верхніх здавав багатим винаймачам.
Дотепер на першому поверсі будівлі розміщені кравецька майстерня та аптека.
Вайнґартен з родиною займав лише одну розкішну квартиру на другому поверсі. Перший же поверх віддав під крамнички, а квартири на верхніх здавав багатим винаймачам.
Дотепер на першому поверсі будівлі розміщені кравецька майстерня та аптека.
