ДніпроГЕС є справжнім витвором архітектурного мистецтва ХХ ст. та взірцем промислової архітектури. Це складний гідротехнічний, будівельний комплекс, який складається з: ГЕС-1, ГЕС-2, щитової стіни, водозливної та глухої греблі, судноплавних споруд, відкритого розподільного пристрою. Гребля є однією з найбільших складових Дніпровського каскаду гідроелектростанцій з мостом та естакадою над шлюзами, де проходить автодорога з тротуарами.
Довжина водозливної греблі 766 м, радіус дугоподібної греблі складає 690 м, найбільша висота водозливу – 41,6 м, бичка – 69,5 м. Довжина гребня глухої греблі 251 м, вона замикає напірний фронт споруд від щитової стіни до ухилу правого берега.
Судноплавні споруди розташовані на лівому березі: аванпорт на верхньому б’єфі, трикамерний та однокамерний шлюзи й низовий підхідний канал. Конструктивно шлюз є скельною виїмкою, висота його підпірних стінок 52 м. Заповнення камери відбувається через водозабірник, стік – через водоскиди галереї.
ДніпроГЕС – серце української електрики, адже кожні 4 кВт країни – це результат її роботи. Спорудження станції у м. Запоріжжі поклало початок створення металургійного, хімічного, машинобудівного та промислового комплексу.
З архітектурних характеристик є прикладом найбільш вдалого поєднання утилітарної інженерної споруди з високими естетичними якостями архітектури. Плавна дуга могутньої дамби, розчленована мірним ритмом бетонних засад, поєднала в одне ціле електростанцію з одного боку і шлюзи – з іншого.
ДніпроГЕС є справжнім витвором архітектурного мистецтва ХХ ст. та взірцем промислової архітектури. Це складний гідротехнічний, будівельний комплекс, який складається з: ГЕС-1, ГЕС-2, щитової стіни, водозливної та глухої греблі, судноплавних споруд, відкритого розподільного пристрою. Гребля є однією з найбільших складових Дніпровського каскаду гідроелектростанцій з мостом та естакадою над шлюзами, де проходить автодорога з тротуарами.
Довжина водозливної греблі 766 м, радіус дугоподібної греблі складає 690 м, найбільша висота водозливу – 41,6 м, бичка – 69,5 м. Довжина гребня глухої греблі 251 м, вона замикає напірний фронт споруд від щитової стіни до ухилу правого берега.
Судноплавні споруди розташовані на лівому березі: аванпорт на верхньому б’єфі, трикамерний та однокамерний шлюзи й низовий підхідний канал. Конструктивно шлюз є скельною виїмкою, висота його підпірних стінок 52 м. Заповнення камери відбувається через водозабірник, стік – через водоскиди галереї.
ДніпроГЕС – серце української електрики, адже кожні 4 кВт країни – це результат її роботи. Спорудження станції у м. Запоріжжі поклало початок створення металургійного, хімічного, машинобудівного та промислового комплексу.
З архітектурних характеристик є прикладом найбільш вдалого поєднання утилітарної інженерної споруди з високими естетичними якостями архітектури. Плавна дуга могутньої дамби, розчленована мірним ритмом бетонних засад, поєднала в одне ціле електростанцію з одного боку і шлюзи – з іншого.
Автобусом: який прямує по пр. Соборному до Річкового порту, або через ДніпроГЕС. Неподалік: Концертний зал ім. М.І. Глінки, стадіон «Славутич Арена», Міський будинок дитячої та юнацької творчості.
Відомо про 16 проектів починаючи з 1900 р., які полягали у втіленні технічних рішень з підняття рівня р. Дніпро, побудови шлюзів для греблі з електростанцією та навіть плану зрошення сухих чорноморських степів.
Будівництво Дніпровської ГЕС розпочалося у 1927 р., а 1 травня 1932 р. Дніпровська гідроелектростанція вперше дала струм. У 1969 р. почалося будівництво ДніпроГЕСу-2 і нового однокамерного шлюзу. Новий шлюз став унікальною інженерною спорудою, яка стала вітчизняним аналогом відомих панамських шлюзів.
18 серпня 1941 р. після отримання інформації про прорив німецьких військ у районі м. Запоріжжя греблю ДніпроГЕСу було підірвано працівниками НКВС. Унаслідок вибуху 20-ти тонн вибухової речовини в греблі виникла пробоїна завдовжки майже 150 м. Після захоплення м. Запоріжжя вермахтом німецькі будівельні частини відновили зруйновану частину греблі, а влітку 1942 р. замість обладнання, виведеного з ладу підчас вибуху, запрацювало нове – німецького виробництва. У військових мемуарах є згадки про те, що німці також планували висадити в повітря всю греблю ще задовго до початку свого відступу, але вона була зруйнована знову лише частково.
По закінченню війни у 1944 р. розпочалося відновлення гідроелектростанції, і в березні 1947 р. перший агрегат Дніпровської ГЕС було введено в експлуатацію, а вже 31 серпня 1949 р.– шостий агрегат. У 1950 р. було введено в експлуатацію останній дев'ятий гідроагрегат відродженої електростанції.
Потреба у підвищенні ефективності використання гідроенергоресурсів стимулювала до розширення Дніпровської ГЕС шляхом спорудження восьми додаткових агрегатів загальною потужністю 900 МВт. Будівництво станції та нового суднохідного шлюзу було розпочато 22 квітня 1972 р. Перший гідроагрегат був введений в експлуатацію у 1974 р., будівництво другої черги Дніпровської ГЕС було завершено у 1981 р., саме тоді станція розпочала свою роботу на повну потужність.
Відомо про 16 проектів починаючи з 1900 р., які полягали у втіленні технічних рішень з підняття рівня р. Дніпро, побудови шлюзів для греблі з електростанцією та навіть плану зрошення сухих чорноморських степів.
Будівництво Дніпровської ГЕС розпочалося у 1927 р., а 1 травня 1932 р. Дніпровська гідроелектростанція вперше дала струм. У 1969 р. почалося будівництво ДніпроГЕСу-2 і нового однокамерного шлюзу. Новий шлюз став унікальною інженерною спорудою, яка стала вітчизняним аналогом відомих панамських шлюзів.
18 серпня 1941 р. після отримання інформації про прорив німецьких військ у районі м. Запоріжжя греблю ДніпроГЕСу було підірвано працівниками НКВС. Унаслідок вибуху 20-ти тонн вибухової речовини в греблі виникла пробоїна завдовжки майже 150 м. Після захоплення м. Запоріжжя вермахтом німецькі будівельні частини відновили зруйновану частину греблі, а влітку 1942 р. замість обладнання, виведеного з ладу підчас вибуху, запрацювало нове – німецького виробництва. У військових мемуарах є згадки про те, що німці також планували висадити в повітря всю греблю ще задовго до початку свого відступу, але вона була зруйнована знову лише частково.
По закінченню війни у 1944 р. розпочалося відновлення гідроелектростанції, і в березні 1947 р. перший агрегат Дніпровської ГЕС було введено в експлуатацію, а вже 31 серпня 1949 р.– шостий агрегат. У 1950 р. було введено в експлуатацію останній дев'ятий гідроагрегат відродженої електростанції.
Потреба у підвищенні ефективності використання гідроенергоресурсів стимулювала до розширення Дніпровської ГЕС шляхом спорудження восьми додаткових агрегатів загальною потужністю 900 МВт. Будівництво станції та нового суднохідного шлюзу було розпочато 22 квітня 1972 р. Перший гідроагрегат був введений в експлуатацію у 1974 р., будівництво другої черги Дніпровської ГЕС було завершено у 1981 р., саме тоді станція розпочала свою роботу на повну потужність.